У чому краса і багатство української мови?
Український поет Володимир Сосюра в часи Великої Вітчизняної війни закликав: Любіть Україну у сні й наяву, Вишневу свою Україну, Красу її, вічно живу і нову, і мову її солов’їну.
У кожному художньому творі ми знаходимо золоті зерна добра, барвистої краси мови. А Мова наша дуже багата. Нею можна висловити найскладніші думки, найтонші почуття і переживання, передати враження про побачене, почуте, прочитане. Про красу і Багатство української мови влучно говорить український поет Олександр Підсуха у вірші ” Мова “: Ой яка чудова Українська
Мова – одне із чудес, за допомогою якого люди передають найтонші відтінки думок і почуттів. Вона Віддзеркалює душу народу, його історію… Мова – то цілюще джерело, і хто не припаде до нього вустами, той всихає від спраги. Століттями Мова народу була тією повноводою річкою, яку ми називаємо поезією. Поетична грань живе в слові, і слово немислиме без неї, як немислима річка без води. Наша Рідна мова – запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів.
Або ранок у лісі з Казки “Хо” М. Коцюбинського: “Стрепенувся врешті ліс і собі заграв… Зашепотіли збуджені листочки, оповідаючи сни свої, заметушилась у травичці комашня, розітнулося в гущині голосне щебетання й полинуло високо – туди, де небо міниться, де небо грає всякими барвами…”
Характерною особливістю пейзажів “Дощ” та “Ранок у лісі” є Багатство тропів, які впливають на почуття людини. Отже Українська мова – дар Божий. Вона багата, ніжна й ласкава, мудра, доброзичлива, глибокодумна, чиста, правдива. Ми низько вклоняємося нашим пращурам за воістину Солов’їну мову! І нам – тим, хто живе нині на прадавній матінці-землі, треба багато зробити, щоб усі зросійщені українці зрозуміли велич та красу своєї мови.