Творчість і кохання в романі М. Булгакова “Майстер та Маргарита”
Кохання, милосердя, прощення, творчість – це загальнолюдські поняття, які являються складниками моральності будь-якої людини, будь-якої світової релігії. На цих принципах і базується твір Михайла Булгакова “Майстер та Маргарита”. Цей роман є в деякій мірі автобіографічним, побутує думка, що Майстер – двійник самого письменника. Двійник, але не копія. Кохання між Майстром та Маргаритою взаємне, що ж могло стати на заваді цього світлого почуття. Виявляється, що справа не лише в почутті, а ще й в творчості Майстра. Його письменницький
Навколишній світ проти цього чистого кохання, а тому з’являється образ самого Воланда, який приносить випробовування на шляху героїв. Любов між закоханими стає залежною від книги, але в той же час, це кохання надає життя і самому роману, який пише Майстер. Наступає вирішальний момент, коли Майстру потрібно віддати свій твір на поталу критикам. Він розуміє, що саме зараз і саме
Майстер знищує свій рукопис, але він ще не розуміє, що “рукописи не горять”. Вони являються людською правдою, правдою, яку ніхто не хоче сприймати і знати, але вона існує, вона незнищенна. Майстер навіки пов’язаний зі своїм творінням. Знищується книга і зникає кохання між Майстром і Маргаритою. Воланд повертає героїні рукопис – повертається і Майстер. Все взаємопов’язано.
Булгаков своїм твором намагався донести нам, що земне кохання – це кохання небесне, що змінюється час, зовнішність, але справжня любов залишається в серці назавжди. Вона незмінна в усі часи, які нам випало пережити. Так було колись, так відбувається і сьогодні.