Творчий шлях – МИХАЙЛО ЛЕРМОНТОВ “ПОЕТ ЗОВСІМ ІНШОЇ ЕПОХИ…”
ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ
§ 4. МИХАЙЛО ЛЕРМОНТОВ “ПОЕТ ЗОВСІМ ІНШОЇ ЕПОХИ…”
Лєрмонтов мав дивовижне відчуття космосу.
Я гадаю, що він перший у російській (а можливо, світовій) поезії глянув на землю з космічної висоти.
В. Солоухін
Намагаючись визначити своєрідність поетичного таланту М. Лєрмонтова, сучасники поета порівнювали його творчість насамперед із творчими здобутками О. Пушкіна. Зокрема, відомий критик того часу В. Бєлінський писав: “Ніде немає пушкінського розмаху на бенкеті життя, але скрізь питання, які
Творчий шлях
Михайло Лєрмонтов народився в Москві 3(15) жовтня 1814 року у сім’ї капітана у відставці Юрія Петровича Лєрмонтова та Марії Михайлівни (уродженої Арсеньєвої). Через кілька місяців після народження дитини Лєрмонтови переїхали до Пензенської губернії, у Тархани, де в маєтку бабусі з материного боку, Єлизавети Олексіївни Арсеньєвої, і виріс майбутній поет. У лютому 1817 року померла Марія Михайлівна Лєрмонтова, мати поета. У щоденнику М. Лєрмонтова зберігся запис 1830 року: “Коли мені було три
М. Лєрмонтов почав писати вірші у 1828 році, але до 1835 року творів своїх не друкував. Один із перших поетичних творів – поема “Черкеси”. Юнацькі ж вірші схожі більше на окремі фрагменти ліричного щоденника, а поетична творчість стала засобом пізнання себе і світу. У щоденнику М. Лєрмонтова збереглася переписана його рукою поема Байрона “Шильйонський бранець”, запис цей датований
1827 роком. Творчість англійського романтика справила на підлітка М. Лєрмонтова сильне враження.
Із 1828 року М. Лєрмонтов навчається у Московському університетському благородному пансіоні. Цим роком, окрім згаданих “Черкесів”, датовано ще дві поеми й чотири вірші М. Лєрмонтова, а юному поету йшов лише 14-й рік. Уже в наступному, 1829 році М. Лєрмонтов написав три поеми і більше 40 віршів, окрім того, розпочав роботу над поемою “Демон”. У цьому ж році під час урочистих зборів у Московському університетському благородному пансіоні серед молодших випускників, які особливо відзначилися, назвали й ім’я Михайла Лєрмонтова. Характеризуючи творчий та життєвий шлях поета, важко не відзначити вражаючу творчу працездатність М. Лєрмонтова. За тринадцять років творчої діяльності, з 1828 по 1841 рік, він створив 27 поем, понад 800 невеликих поетичних творів (віршів, романсів, пісень, послань, епіграм), 6 великих драм, роман “Герой нашого часу”, кілька незавершених прозових творів. В історії світової літератури така інтенсивність праці – виняткова, в історії російської – майже безпрецедентна.
Уже у вересні 1830 року М. Лєрмонтов став студентом Московського університету, де вивчав європейську й російську літературу, філософію. Не випадково, що в цей час його увагу знову привернула творчість Байрона. Байронівські “світова скорбота” і “світова самотність” близькі молодому російському поету, але він наполегливо шукав і власне призначення.
У 1832 році М. Лєрмонтов залишив Московський університет із наміром перейти до Петербурзького. Довідавшись, що за існуючими правилами він мусить вступити лише на попередній курс, вирішив продовжити навчання у школі гвардійських прапорщиків та кавалерійських юнкерів, де пройшли “два жахливі роки”, як сам він зізнавався у листах. У листопаді 1834 року він закінчив школу і став офіцером лейб-гвардії гусарського полку.
У 1835 році М. Лєрмонтов подав у цензурний комітет першу редакцію драми “Маскарад”. Ця драма стала важливою віхою в ідейній і творчій еволюції М. Лєрмонтова. Задум драми виник наприкінці 1834 або початку 1835 року. У цей час Лермонтов-офіцер безпосередньо познайомився з великосвітським товариством Петербурга, відвідував популярні в тому колі маскаради в домі Енгельгардта. Добре знав поет і театральне життя Петербурга. Незадоволений репертуаром, він задумав написати п’єсу на тему сучасного життя. Але, ознайомившись із драмою М. Лєрмонтова, цензурний театральний комітет відхилив її і відправив автору з вимогою внести необхідні зміни. Протягом кількох років тривало протистояння театральної цензури й автора “Маскараду”. М. Лєрмонтов створював нові й нові редакції драми, але вносив зовсім не такі зміни, яких від нього вимагали. Головний конфлікт залишався незмінним, а характер головного героя лише поглиблювався.
У поемах, написаних і завершених у другій половині 30-х років, М. Лєрмонтов робить дуже важливі художні відкриття у змалюванні характерів. Дослідники помітили, що ці поеми становлять певні контрастні пари, в яких один і той самий мотив набуває різного вирішення залежно від характеру героя. Так, у поемі “Пісня про… купця Калашникова” Степан Калашников захищає честь своєї дружини, вбиває кривдника і гине сам. А в поемі “Тамбовська казначейша” чоловік програє свою жінку в карти, і вона дістається улану. У поемі “Втікач” вільний горець виявляється боягузом, а герой “Мцирі” – рветься на волю і ладен віддати за це життя. Така увага до характеру персонажа у М. Лєрмонтова була не випадкова, завдяки цьому стали можливими художні відкриття, які М. Лєрмонтов зробив у романі.
1837 рік виявився переломним і у творчості, І В особистій долі М. Лєрмонтова. 27 січня 1837 року на дуелі смертельно поранили Пушкіна. Містом поширилися чутки про його смерть. 28 січня М. Лєрмонтов написав перші 56 рядків вірша “Смерть поета”. 29 січня Пушкін помер. 7 лютого М. Лєрмонтов написав заключні рядки вірша “А ви, погордливі нащадки…”. 18 лютого М. Лєрмонтова заарештували, квартиру його обшукали. На доповідній записці з приводу цих подій шефа жандармів царю Миколі І існує власноручна царська приписка з резолюцією: провести медичний огляд “цього пана” й переконатися, чи не божевільний він. 19 березня 1837 року М. Лєрмонтов виїхав через Москву на заслання на Кавказ. У перших числах травня, коли поет прибув у Ставрополь, журнал “Современник” отримав дозвіл на друк вірша М. Лєрмонтова “Бородіно”.
Кавказ збагатив поета враженнями. М. Лєрмонтов побував у П’ятигорську, Желєзноводську, Тифлісі, Владикавказі. На Кавказі народилося багато його віршів, поема “Ашик-Керіб”, тут він познайомився з багатьма засланими декабристами, здружився з поетом-декабристом О. І. Одоєвським.
Є. О. Арсеньєва, бабуся поета, “клопоталася” про пом’якшення долі онука. У жовтні 1837 року Лєрмонтов отримав “прощення”: його перевели в гусарський полк, розташований у Новгородській губернії, а ще через півроку дозволили повернутися на службу в лейб-гвардії гусарський полк, який квартирувався в Царському Селі.
У перші місяці 1839 року надруковані вірші “Дума”, “Поет”, фрагмент із роману “Герой нашого часу” під назвою “Бела. Із записок офіцера про Кавказ”. У листопаді була надрукована повість “Фаталіст”. У грудні корнет М. Лєрмонтов отримав чин поручика.
16 лютого 1840 року на балу син французького посла Ернст де Барант викликав М. Лєрмонтова на дуель, поштовхом до якої став обмін різкими словами. 18 лютого відбулася дуель, а 19 лютого цензор підписав дозвіл на друк окремим виданням роману “Герой нашого часу”. У справі дуелі розпочалося слідство, М. Лєрмонтова посадили під арешт, потім на гауптвахту. На звіті у справі дуелі рукою царя написано: “Поручика М. Лєрмонтова перевести у Тенгінський піхотний полк тим же чином…” Ця резолюція пом’якшувала міру покарання генерал-аудитора, який призначив ще й три місяці гауптвахти.
На початку травня 1840 року М. Лєрмонтов виїхав із Петербурга через Москву на Кавказ. 5 травня “Литературная газета” сповістила про вихід друком роману “Герой нашого часу”.
У червні-липні 1840 року М. Лєрмонтов у складі діючого загону взяв участь у військових діях проти чеченських загонів. Опис деяких із цих подій залишився у листах та особистих записах поета.
У жовтні 1840 року вийшла друком перша збірка “Вірші М. Ю. Лєрмонтова”. У грудні цього ж року поетові дозволили приїхати на два місяці у відпустку.
На початку 1841 року М. Лєрмонтов приїхав у Москву, потім у Петербург. Зустрічався з друзями й будував плани на майбутнє.
У квітні М. Лєрмонтов повернувся на Кавказ. У травні поет прибув до П’ятигорська й просив дозволу залишитися тут “для лікування водами”.
На початку червня серед записів М. Лєрмонтова з’явився новий вірш “На дорогу йду я в самотині”. Ніколи досі в ліриці поета так тісно не перепліталися Всесвіт, вічність і людська особистість, якій відкривається краса світу, яка сама в собі містить цю красу.
13 липня 1841 року між М. Лєрмонтовим і Мартиновим виникла суперечка, останній викликав поета на дуель. 15 (27) липня 1841 року неподалік від П’ятигорська, біля підніжжя гори Машук, дуель відбулася. М. Лєрмонтов стояв, повернувшись до супротивника правим боком, піднявши руку високо вгору, щоб вистрілити у повітря. Мартинов стріляв першим, куля увійшла в груди поета і вбила його наповал. Тіло поховали у П’ятигорську, а згодом прах його перевезли у сімейний склеп у Тарханах.
Перевірте себе
Чому перші життєві враження поета М. Лєрмонтова були трагічними?
Скільки років було М. Лєрмонтову, коли він почав писати вірші?
Яку освіту отримав поет?
Творчість якого англійського поета справила на юного М. Лєрмонтова велике враження? Яку поему цього поета він власноруч переписав у свій щоденник?
Яку назву мав перший твір, що його М. Лєрмонтов вирішив оприлюднити? Якою була доля цього твору?
Скільки років тривало творче життя М. Лєрмонтова?
Поміркуйте і дайте відповідь
Доведіть, що творчий шлях М. Лєрмонтова був надзвичайно напруженим і плідним.
Який поетичний твір М. Лєрмонтова не тільки зробив його ім’я популярним, а й мав вплив на саму долю поета?
Твори яких жанрів створював М. Лєрмонтов?
Які проблеми порушував М. Лєрмонтов у своїх творах?
Знайдіть творче рішення
Прочитайте епіграф до параграфа. Зверніться до поетичних творів М. Лєрмонтова і доведіть або спростуйте думку російського поета В. Солоухіна.
Україна у світовому культурному просторі
Творчість великого російського поета вшановували й українські читачі. Т. Шевченко описує радість, яку він отримав від книги віршів М. Лєрмонтова. Враження від прочитаних поезій М. Лєрмонтова та його значення в літературі Шевченко висвітлив у своєму “Щоденнику”.
Твори М. Лєрмонтова перекладали М. Старицький,
С. Руданський, Олена Пчілка, Дніпрова Чайка, Маруся Полтавка, М. Садовський, П. Грабовський,
І. Франко. У XX ст.- М. Рильський, А. Малишко,
В. Сосюра, М. Терещенко, М. Драй-Хмара, П. Тичина, Л. Первомайський та багато інших. Деякі з віршів М. Ю. Лєрмонтова існують у кількох перекладах українською мовою.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)