Творчий і життєвий шлях Тараса Мельничука
Легко бачити в далеких особистостях геніїв, особливо, якщо вони жили кілька століть тому. І важко бачити геніїв серед своїх ровесників, серед своїх сучасників.
Так і блукають невизнані генії цим світом допоки не помруть, допоки хто раптом не вигукне: – А це ж бо була велика людина!
Життя Тараса Мельничука – людини-загадки – саме таке. Невизнаний як слід при житті, зацькований радянським побутом і сіромахами, він тинявся по цьому житті, знаходячи притулок тільки у писанні поезії.
Так, зараз він більше відомий і уславлений ніж
Мельничук Тарас Юрійович народився 20 серпня 1939 р. в селі Уторопи Косівського р-ну. Щоправда, ще й досі точаться суперечки з приводу точного року народження поета.
Після закінчення десятирічки працював коректором районної газети “Радянська Гуцульщина”, далі – в Комі АРСР лісорубом, валовідбійником на Донбасі, служив у лавах радянської армії.
1958 р. вступає до Чернівецького держуніверситету. На 3-му курсі покидає навчання, їде по комсомольській путівці на
1964 р. знову поновлюється в університеті, з якого через півтора року за вільнодумство відраховують.
Після цього працює в редакціях районних газет Глибокої, Хотина, Косова, Верховини, Івано-Франківська.
1967 року у видавництві “Карпати” виходить перша збірка віршів “Несімо любов планеті”. У 1967 році вступає на заочне відділення Московського літературного інституту. Здає рукопис збірки віршів “Чага” у видавництво “Карпати” і “Радянський письменник”, що стало причиною його арешту 24 січня 1972 року під час масового ув’язнення української інтелігенції.
Відбував покару в Пермських таборах, звідки вийшов на волю в березні 1975 року. Знаходиться під наглядом органів безпеки.
У квітні 1979 року за “вчинення опору працівникові міліції”, а насправді за антирадянську діяльність, арештований на декілька років.
Далі – кілька років адміністративного нагляду, поневіряння в пошуках роботи. 1982 року в Торонто виходить збірка віршів “Із-за грат”. 1990 року – “Строфи із Голгофи” (Великобританія) та “Князь роси” (Київ, видавництво “Молодь”).
За нигу “Князь роси” 1992 року удостоєний Державної премії України імені Т. Г. Шевченка. Збірка поезій “Чага” – побачила світ у Коломийській друкарні ім. Шухевича 1994 року завдяки її директору Михайлові Андрусяку.
Головні поезії і збірки Т. Мельничука йдуть у наступній послідовності: “Несімо любов планеті” (1967), “Із-за грат” (1982, США), “Князь роси” (1990), “Строфи з Голгофи” (1990, Великобританія), “Чага” (1994), добірки віршів у журналі “Дніпро”, “Україна”, “Жовтень”, у колективному збірнику “Яворове листя”.
У липні 1990 р. Тарас Мельничук – лауреат премії імені В. Сосюри за добірку поезії у газеті “Літературна Україна”. А в березні наступного року він став членом Спілки письменників України.
1967 року у видавництві “Карпати” виходить перша збірка віршів “Несімо любов планеті”. У 1967 роцівступає на заочне відділення Московського літературного інституту. Здає рукопис збірки віршів “Чага”.
Щасливий смуток огортає, ось уже з 29 березня 1995 року немає з нами автора талановитих поетичних книжок.
Прикметно, що на 1-му творчому вечері Тараса Мельничука., який з ініціативи нашої письменницької організації та Івано-Франківського культурно-наукового товариства “Рух” відбувся 21 жовтня 1991 р. Зала підтримала пропозицію схвальними оплесками.
6 листопада 1991 р. члени бюро Івано-Франківської організації СПУ провели засідання і висунули Тараса Мельничука на здобуття Шевченківської премії саме за книжку поезії “Князь роси”.
Під час обміну думки промовці сходилися на тому, що оригінальний талант Тараса Мельничука – неповторне явище в нашому письменстві. І він зробив би честь будь-якій із європейських літератур. Це постать дійсно самобутня і видатна.
Проте гірка доля не дозволила Тарасу Мельничуку повністю розкритися, реалізуватися, навіть залишити для майбутніх поколінь увесь творчий набуток. Чимало своїх творів, щоденникових записів поет не вивіз із неволі, багато забрали при обшуку. А ще доведений до відчаю поет і сам спалював свої твори, зокрема в протоколі допиту від 3 липня 1972 року є пояснення причин спалення в листопаді 1971 другого примірника збірки віршів “Чага” різних віршів із циклу “Диво син??”.
24 січня 1972 року арештований і звинувачений у тому, що “…протягом 1965-71 р. виготовляв, зберігав та розповсюджував в усній та письмовій формі віршовані твори, в яких зводив злісний наклеп на радянський державний і суспільний лад, закликав до боротьби проти радянської влади. Речові докази – збірка віршів “Чага”.
У Спілку письменників України вступив 1990 року.
Тарасові Мельничуку довелося зазнати ще й другого лютого арешту й ув’язнення. І ось звістка зі стольного Києва в березні 1992 р.: лауреатом Державної премії України імені Т. Шевченка став Тарас Мельничук за збірку поезії “Князь роси”. Це друга після двадцяти двохрічної перерви збірка автора.
У застійні сімдесяті роки доля цього талановитого поета склалася драматично. Своїми чесними рядками Тарас Мельничук уже тоді наближав перебудову. Його вірші ввібрали у себе і мужню висоту Карпатських гір і вільний дух східно-українських полів. Останні роки прожив у Коломиї. Відійшов у вічність 29 березня 1995 року. Похований на місці колишнього рідного обійстя в Уторопах.
Поезія Тараса Мельничука:
Не снись мені кривавий сон,
Не сніться, рани і руїни,-
Мені не треба десять сонць –
Живу тобою, Україно.
В мене ланів, в мене пшениць,
Як срібла-золота по всім світу.
За сто чужинських зоряниць
Я не віддам й вишневу віту.
Будьмо ніжними (вірш)
Не соромсь бути ніжними,
Ласкавими, привітними
З птицями, деревами і квітами.
Матерям стискаймо руки з виснаженими венами.
І цілуймо їх, цілуймо їх, хоч і не заведено.
Наша теплота незбіднена, нездрібнена,
Як озон, як хліб, як честь, потрібна.
Будьмо всі! – тепла і доброти джерелами,
Не вергаймо з-за дрібниць громи.
Будьмо ніжні з птицями, деревами і з людьми.
Використана література
1. Андріяшко Т. Тарас Мельничук – хто він? // Дзвін. – 1992. – №3.
2. Пам’яті Тараса Мельничука. // Літературна Україна. – 1996. – №5.