Творча історія – “ЛЮДСЬКА КОМЕДІЯ”: ТВОРЧА ІСТОРІЯ, СТРУКТУРА ТА ХУДОЖНЯ СВОЄРІДНІСТЬ
ОНОРЕ де БАЛЬЗАК (1799-1850)
“ЛЮДСЬКА КОМЕДІЯ”: ТВОРЧА ІСТОРІЯ, СТРУКТУРА ТА ХУДОЖНЯ СВОЄРІДНІСТЬ
Творча історія
Перші замальовки грандіозної праці з’явилися в 1833 p., робота над останніми сторінками закінчилася незадовго до смерті автора (роман “Зворотний бік сучасної історії”, 1848). У 1845 р. письменник склав список усіх творів “Людської комедії”, що налічував 144 назви. На жаль, повністю реалізувати свій задум він не встиг.
“Людська комедія” мала стати науково-художнім матеріалом для вивчення психології та життя
У роки створення “Людської комедії” з уже згаданим Сент-Ілером полемізував інший видатний природознавець – Жорж Леопольд Кюв’є, засновник анатомії та палеонтології. Проте Бальзак, незважаючи на полеміку цих науковців, використав у власній творчості здобутки їх обох. Так, Кюв’є якось сказав: “Дайте мені одну кістку, і я за нею відтворю всю тварину”. Бальзак теж часто доводив своє вміння за долею одного персонажа розгледіти й відтворити складний комплекс проблем усього суспільства. Монологи Гобсека є творчим передбаченням тих законів капіталізму, які політекономія відкриє лише через півстоліття після написання “Людської комедії”.
Якщо витоки буржуазної Франції пов’язані з величними й трагічними подіями революції 1789 p., то Липнева монархія, на думку Бальзака, була жалюгідною й жорстокою карикатурою на ідеали вождів цієї революції. Трагедія XVIII ст. змінилася комедією середини XIX ст., яку грають – іноді навіть не усвідомлюючи цього (характерний заголовок одного з творів “Людської комедії” – “Комедіанти не усвідомлено для себе”) – реальні спадкоємці великих революціонерів. Назвавши свою працю “Людською комедією”, Бальзак, по суті, виніс вирок усьому буржуазно-дворянському суспільству свого часу. У цій назві відображено й внутрішній драматизм епопеї, перша частина якої – “Етюди про звичаї” – не випадково поділена на “сцени”, як у драмі. Подібно до драматичного твору, “Людська комедія” насичена конфліктними ситуаціями, які обумовлюють необхідність активної дії, жорстокого протиборства антагоністичних інтересів і пристрастей, що закінчується для героя іноді комічно, рідше – мелодраматично, найчастіше ж – трагічно.
Що ж хотів сказати Бальзак своїм неповторним творінням? У листі до пані Карру він пише: “Мій твір має ввібрати всі типи людей, усі суспільні стани, він має втілити всі соціальні зрушення так, щоб жодна життєва ситуація, жодне обличчя, жоден характер, чоловічий чи жіночий, жоден спосіб життя, жодна професія, будь-які погляди, жодна французька провінція, ні бодай що-небудь з дитинства, старості, зрілого віку, з політики, права чи військових справ не виявилися забутими”. Не дивно, що письменниця Жорж Санд, висловлюючи свої враження про гігантський твір, сказала, що історики майбутнього будуть вивчати цю епоху за романами Бальзака, а називатися вона буде “Францією епохи Бальзака”.
Грандіозний твір вимагав величної назви. Вона прийшла до письменника не відразу, а через десятиліття після виникнення задуму. Бальзака вразив заголовок невдалої поеми Шанселя, який у ній був майже випадковим. А ось для Бальзака він виявився дуже доречним, оскільки не лише пояснював концептуальну суть величного літературного твору, а й асоціативно пов’язував його з шедевром світової літератури – “Божественною комедією” Данте Аліг’єрі.
Оноре де Бальзак так пояснював обрану назву: “Величезний розмах плану, що водночас охоплює історію й критику суспільства, аналіз його вад та обговорення його основ, дозволяє, я вважаю, дати йому той заголовок, під яким він з’явиться, “Людська комедія”. Чи претензійний він, чи тільки правильний? Це вирішать читачі, коли праця буде закінчена”.
Час показав, що Бальзак мав рацію, – заголовок виявився правильним. Його твір посів у історії сучасного йому суспільства таке ж місце, як в епоху Середньовіччя поема Данте: великий італієць зробив спробу дати всеохоплююче бачення потойбічного світу, а великий француз – реального, земного.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)