Творча доля М. Булгакова
І. Взаємозалежність життєвого шляху і творчої долі М. Булгакова. (Розглядаючи творчість М. Булгакова, не можна не сказати про обставини його життя, адже творчі злети і падіння були тісно пов’язані зі щасливими моментами і негараздами у житті.
Михайло Булгаков виховувався в сім’ї, де панував чіткий розпорядок, виконувалися релігійні обряди, але тихонею і святошею в результаті такого виховання він не став. Веселий, кмітливий, дотепний – таким його знали в дитинстві, таким він залишився і до смерті. Письменницька доля, яку обрав Булгаков,
Балувала його, життя теж не було устелене трояндами. Все, що він пережив, що передумав, вилилося у численні твори.)
ІІ. Народження і життя Майстра.
1. Початок творчого шляху. (Перший свій гвір “Записки на манжетах” Бул – гаков видав 1922 року. Критика майже не помітила нового письменника, хоча в одній статті автор дивувався манері письма Михайла Булгакова. Повість “Записки на манжетах” – оповідь про власне життя.)
2. Праця-заради шматка хліба. Журналіст мимоволі. (У Москві, куди переїхав Булгаков 192! року, був голод. Ніхто нічого не міг надрукувати: не було паперу, майже не працювали
3. “Але що пише! Але що друкують!..” (І. Авербах). (1924 року у житті Булгакова намітився перелом. Він почав публікацію “Дияволіади”. Поліпшилися матеріальні справи Булгакова, його творчість помітила критика, розширилося коло знайомих з-поміж вчених і діячів культури. Великої крамоли у першііі повісті не було. Але інша справа – наступні повісті й у першу чергу
“Собаче ссрце”. Через фантастичний сюжет перетворення собаки на людину М. Булгаков показує справжню радянську дійсність.)
4. “Біла гвардія”. (М. Булгакова звинувачували в тому, що він білих юнкерів, ворогів радянської влади, показав не злодіями, а звичайними людьми, які повинні розпрощатися зі своїми ідеалами. Письменникові не вистачало радянського світосприймання, яке мало тісно поєднуватися із громадянською класовою позицією. У цьому творі М. Булгаков викладає багато власних роздумів про життя і смерть, про сьогочасне і вічне.)
5. Булгаков-драмагург. (М. Булгаков співробітничав з МХАТом, Театром ім. Вахтангова, в яких починаючи з 1925 року ставилися різні спектаклі за творами письменника: “Біла гвардія” (“Дні Турбіних”) і “Собаче серце”. Дуже швидко письменник перетворився на відомого драматурга. Найкращий його драматичний твір – п’єса “Біг”, яка була спочатку заборонена, а потім із благословення Максима Горького поставлена у МХА’ТІ.)
6. Розмова Булгакова зі Сталіним. (Доведений до відчаю постійними нападками критики, заборонами творів, М. Булгаков 28 березня 1930 року пише листа Сталіну. Деякий час по тому Сталін передзвонив йому сам, і Булгаков одразу отримав посаду режисера-асистента у МХАТі. Диктатор зняв петлю з шиї митця, бо мав надію рано чи пізно приручити непокірного письменника.)
7. Головний твір усього життя Майстра. Сходження на Голгофу. (“Майстер і Маргарита” – роман, який Булгаков писав понад десять років. Власна доля примусила письменника згадати біблійну історію про вбивство Христа. Але прямої паралелі між Христом і собою письменник не проводив, адже він не стільки проповідував добро, скільки розчищав йому дорогу. Як художник, як сатирик із бурхливою фантазією і злим язиком, він був більше схожий на Диявола. Але він жив у таку епоху, що доля його зблизилася з долею Христа. Булгаков повинен був нести свого хреста на свою Голгофу.)
ІІІ. “Рукописи на горять” (М. Булгаков). (Довгі десятиліття творчість письменника була під забороною. Та відомо, що може проіржавіти золото, розсипатися граніт, але Слово вимовлене, написане залишається навіки. Над ним не владний ані тиран, ані час. І слово Булгакова повернулося до нас назавжди.)
(2 votes, average: 4.50 out of 5)