Твір-розповідь “Дивовижна русинка Роксолана”
У великому сузір’ї діячів культури рідного народу пломеніють незгасним вогнем яскраві зірки. Серед них – дивовижна русинка Роксолана, що ніжною, тендітною рукою відводила хмари завойовників від отчого краю.
У 1320 році потрапила в татарський полон п’ятнадцятилітня донька рогатинського священика Настя Лісовська. Її було продано в рабство, і вона потрапила в гарем турецького султана Сулеймана. Вже через рік завдяки своїй красі, розуму, гордості та сміливості вона стала султанською дружиною.
Венеціанські посли у своїх донесеннях
Сорок один рік пробула Настя Лісовська султаншею Туреччини. Саме стільки наймогутніша у світі держава не чинила нападу на Україну, більше того, ще й стримувала татар. Для козацької держави це було велике благо.
Знала Настя від європейських послів та купців: розквітла її рідна батьківщина, збільшилось населення, повиростали нові міста, зміцніла Запорозька Січ. Так вона, Роксолана, зробила не менше, ніж усі гетьмани
Відчуваючи близьку смерть, Роксолана відкликала сина з далекого походу, щоб передати останнє прохання щодо рідної землі. “Помираю, сину, – мовила Настя. – Помираю, так і не побачивши України, тихого гаю біля річки. Так і не вклонившись могилам батьків. Не почувши ні зозулі, ні соловейка. Хоч би на мить усе це побачити і почути”. (Сергій Плачинда, Юрій Колісніченко. “Роксолана”).
Роксоланою пишається наш народ. Вона показала всьому світу, що таке краса української дівчини, її розум, палке серце і щира душа. Весь світ зачаровано стежив за тонкою політичною грою русинки. Вона викликала і викликає захоплення багатьох митців світу.