Твір по по добутку В. П. Астаф’єва “Цар-риба”
У першій половині сімдесятих років XX століття в Радянському Союзі вперше були підняті проблеми екології. У ці ж роки Віктор Астаф’єв написав оповідання в оповіданнях “Цар-риба”. Головні герої “Царя-риби” – це Природа й Людина. Критики назвали добуток соціально-філософським. Думки й почуття автора мають загальнолюдське значення. Назва оповіданню дала глава “Цар-риба”, що має узагальнений символічний зміст. Цар-риба – це величезний осетер. Із царем-рибою бореться людина: це символ освоєння й приборкування природи. Боротьба
Ми росли в епоху Чорнобиля. Нам завжди будуть пам’ятні кошмари картини ядерної катастрофи. Якщо людство
Чому проблеми екології здобувають таку гостроту? Відповідь проста: сьогодні людство робить на природу таке ж по силі вплив, як, наприклад, найдужчі шторми або потужні виверження вулканів. А нерідке людство й перевершує стихійні руйнівні сили природи. Повернення до “райського саду”, тобто до недоторканої природи, уже абсолютно неможливо. Однак питання взаємин людини й природи повинні вирішуватися з урахуванням етичного фактора. В оповіданні “Цар-риба” всі герої – головні. Це і Яким, і Микола Петрович, Коряга й багато хто інших. Віктор Астаф’єв зробив одним з головних героїв і образ автора, прагнучи до проголошення й твердження дорогих його серцю моральних принципів. Віктор Астаф’єв новаторки переходить від оповідання до міркування, від картин природи до публіцистики. Вибір автором форми добутку – оповідання в оповіданнях – не випадковий. Ця форма дозволила Астаф’єву відсторонитися від строгої сюжетності оповідання, чого не дозволяє, наприклад, форма роману.
Одне з головних завдань “Царя-риби” – викриття браконьєрства в найбільш широкому тлумаченні цього слова. Адже браконьєр – це не тільки людина, що краде рибу або звіра в держави. Браконьєр – це й той, хто будує над чистим озером атомну електростанцію, і той, хто дає дозвіл на вирубку незайманих лісів.
“Цар-риба” – це не збірник тематично зв’язаних між собою оповідань, а саме оповідання. Всепоглинаюча ідея автора про неподільність Людини й Природи плавно перетікає із глави в главу, розкриваючись усе з нових і нових сторін, убираючи в себе нові змісти, розширюючи обсяг філософського, економічного, соціального завдання, що коштує перед всіма людьми. Велике ідейно-художнє значення має й місце дії “Царя-риби” – Сибір. Ці величезні незасвоєні простори одночасно є й скарбом, і болем Росії. Багатства Сибіру грунтуються екстенсивно, без думки про завтрашній день. “Так що ж я шукаю? Отчого мучуся? Чому? Навіщо? Немає мені відповіді”. Віктор Астаф’єв не дає готових відповідей на поставлені в оповіданні відповіді. Від читача потрібне мужність, доброта, мудрість, щоб зрозуміти: царя-рибу зможе врятувати тільки людина. Це завдання сьогодення й майбутнього.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)