Твір-нарис із циклу “Митці рідного краю’. “Людина, яка була театром” (творче кредо Леся Курбаса)
Твір-нарис із циклу “Митці рідного краю”. “Людина, яка була театром” (творче кредо Леся Курбаса)
Творчість кожного справжнього митця невіддільна від часу, на який вона припадає. У ній так чи інакше відбиваються суспільні ідеї, історичні події, громадські пристрасті. Але є митці особливої долі й особливого життєвого призначення. Їм судилося жити і діяти на стрижні суспільного і художнього життя, відбиваючи у своїй творчості найістотніші, найсуттєвіші тенденції розвитку духовної культури.
До таких митців належав Лесь Курбас.
Лесь Курбас народився 25 лютого 1887 року в місті Самборі Львівської області. Син галицьких акторів Ванди і Степана Яновичів, хлопець ще в дитинстві “захворів” театром. І хоч батьки не погоджувалися з його вибором, він свідомо обрав нелегкий театральний шлях. Присвятивши всі свої сили театрові, він жив ним, розчинявся в ньому, творив його.
Є такий вислів східних мудреців: “Не приведи Господи вам народити ся й жити у часи великих змін!” Саме у такий час прийшов на українську сцену Лесь Курбас – напередодні Жовтневої революції, що спричинила кардинальний злам в історії українського театру. Митець надихався новими ідеями при розв’язуванні творчих завдань, прагнув до їх новаторського втілення. Наступ реакції й визрівання соціального вибуху у попередні роки духовної кризи спричинив відставання національного театру від сусідніх. Тому, перш за все, на долю Курбаса випала важлива місія його оновлення. Поруч з ним завжди йшли його друзі-однодумці, його мистецький колектив. Всі вони були вихованці єдиної школи, заснованої на чесній співпраці, законах етики і акторської творчості.
На його долю випало багато випробувань. Мене навіть вражає: як одна людина була в змозі витримати такі життєві колізії? Сліпуче сяйво Курбасового таланту – і непорозуміння його естетичних звершень, захоплення його творчістю – і пересуди, суперечки… Все це породило різноманітні легенди про митця, у яких він виступає уособленням ідеалу новатора, самовіддано закоханого в театр, у творчий пошук. В історію українського театру він увійшов як відкривач незнаних мистецьких обріїв, чародій сцени, вигадник театральних образів нечуваної виразності й сили.
Для мене саме цей Курбас – легенда, що живе в уяві ось уже декількох поколінь театральних митців. Саме цей Курбас викликає в моїй душі повагу й неприховану гордість за те, що його творче життя пройшло в моєму улюбленому театрі імені Т. Г. Шевченка. Як засновник і організатор, творчий та ідейний лідер театру “Березіль”, що згодом був перейменований у театр імені Т. Г. Шевченка, Лесь Курбас по праву вважається рідним батьком нашого театру.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)