Твір на тему “Дружба” у публіцистичному стилі
Варіант 1 – простіший
Жив колись такий собі мудрець, грецький філософ Аристотель. В нього була своя школа філософів та учні. Він дав визначення того, що же таке дружба. Дружба з людиною – це насолода спілкуванням з нею. Все дуже просто, простіше не буває.
Кажуть, що любов та дружба – це різні речі. Але дружба якимось чином також засновується на любові, якщо розуміти під любов’ю сердечне тепло. Найчастіше дружать ті, у кого багато спільних інтересів.
Наприклад, так дружимо я та моя подружка Каролінка. В нас є спільне захоплення.
Як друзі ставляться один до одного? З довірою, щиро. Вони допомагають один одному, виручають один одного, захищають. Я думаю, що також обов’язково з повагою. Терпляче, адже всі ми не ідеальні, хтось
Бувають друзі більш забезпечені матеріально, ніж інші. А в когось один планшет, і більше нічого. І батьки не дають йому грошей з собою до школи. Але ж люди рівні, а щира дружба не робить різниць між гаманцями, кольорами шкіри та політичними поглядами.
В основі дружбі, я так вважаю, лежить симпатія однієї людини до іншої, почуття близькості. Також в основі справжньої дружби ніколи не лежить користь, пристрасть чи тяга до отримання вигоди. Дружбу плекають та бережуть.
Твір про дружбу у публіцистичному стилі (варіант 2 складніший)
Якщо замислитися, що люди розуміють під словом “дружба”, то нараз у свідомості зринають такі її загальноприйняті ознаки як вірність, щирість, близькість інтересів, зацікавленість в одне одному. Люди завжди багато чого чекають отримати від дружби та часто самі не готові віддавати. Ти мені друг – значить, ти маєш вести себе так, як мені треба. А я не можу, бо в мене на те є безліч поважних причин…
Дружба в житті людини починається з того, як діти граються разом у пісочниці або на гойдалках. Потім ходять одне до одного на Дні народження, спілкуються в класі, після школи. Та зрештою кожен повертається додому та займається своїми справами, вирішує власні проблеми та влаштовує власне життя. А інколи люди перестають спілкуватися – через заздрощі, наприклад, або тому, що батьки не схвалюють їхній вибір друзів. У дорослому житті люди втрачають дружбу через те, що в кожного з’являється робота, своя родина, свої проблеми. Хтось роз’їздиться по різних містах і втрачає зв’язок. Хтось стає багатим і не хоче спілкуватися з колишніми небагатими друзями.
Мені здається, суспільство гарантує нам сотні способів легко втратити друзів. Взагалі забути про дружбу як просте явище, природну потребу людської душі взаємодіяти з тим, з ким їй добре та цікаво, кому людина щиро бажає добра. Дружбу неможливо збудувати по шаблону – “вірність, щирість, зацікавленість”, лише коли дружба вже є, то з’являється таке ставлення одне до одного.
Дружба – справа добровільна. Друзі – це люди, не пов’язані ні родинними, ні суспільними зв’язками, все що у них є – це бажання ділитися собою одне з одним. Така дружба не часто трапляється в житті. На мою думку, ми все більше плутаємо її з приятелюванням, із спілкуванням з безлічі причин, що не мають відношення до дружби.
Дружба робить людину вільною. Не треба прикидатися, вдавати з себе когось, брехати, щоб сподобатися. Коли в тебе є друг, тобі легко бути самим собою та проявляти найкраще, що є в тобі. Оце, мабуть, і є головна риса дружби.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)