Твір на тему “Чи є донкіхоти серед нас”
Однією з найдорогоцінніших щедрот є воля. Ніякі скарби – ні земні, ні морські – не можуть зрівнятися з нею. Найбільшим з усіх нещасть є неволя, тому заради волі можна і треба ризикувати життям. Кохання – це могутня сила, що полонить душу людини. Воно подібне до смерті: ні з ким не рахується і ні в чому міри не знає. Кохання живе і в розкішних королівських палацах, і в убогих хатинах.
Є дві краси – духовна і тілесна. Духовна краса проявляється у цнотливості, чесності, доброті і вихованості. Всі ці якості можуть співіснувати і в людині
Найголовніше для людини – воля. І справді, ні багатство, ні слава не замінять її. Найстрашніше – це відчувати пута на своїх руках, не мати змоги чинити за власним бажанням. Століттями серця людей хвилює проблема: що є краса духовна і тілесна? Я ціную в людині, насамперед, душу. Адже холодна самозакохана красуня – це лише бездушна лялька, яка може викликати відразу. А людина, хай і некрасива, але духовно багата, чесна, добра, справедлива, вихована і співчутлива приваблює до себе і пробуджує почуття великого і палкого кохання. Я вважаю, що Мігель Сервантес висловив істини, близькі не тільки мені, але й усім моїм сучасникам.
Моральні чесноти – це результат праці над собою. Лише поборюючи в собі схильність до зла і плекаючи добро, людина може стати досконалою, гармонійною особою, якою, власне, і створив її Бог. Людина народжена для добра. Вона повинна бути милосердною. Саме в наш час байдужості і жорстокості милосердя, я переконана, набирає особливої ваги. Це не тільки благодійництво, але й жалість до кожної мурахи чи квітки, до будь-якої живої істоти. Треба мати справді любляче, добре серце, щоб безкорисливо допомагати іншим. Адже відомо, що милостиня, яку ми подаємо без співчуття, а через славолюбство, Богом не приймається.
Одним із почуттів, що облагороджує людину, є вдячність. Це – готовність відповісти добром на добро. Я не завжди замислювалась над тим, чому плаче моя мама. На жаль, деколи це були сльози, викликані моєю байдужістю, грубістю чи навіть жорстокістю. Треба старатись ніколи не допускати цього, і це буде елементарною людською вдячністю.
Важливими моральними цінностями є чесність і скромність. Нечесна людина не може викликати поваги, довіри. З нею неможливо мати справу, адже в будь-який момент можна сподіватися обману, підступу. Кажуть, скромність – перша ознака розуму. Людина, наділена цією рисою, може краще оцінити себе і свої знання, вона не хизується, не вихваляється, не проявляє брутальності чи нахабства. Звичайно, всьому потрібна міра. Занадто скромна людина не може повністю реалізуватися, відчуває дискомфорт, невпевненість.
Дуже важливою моральною цінністю я вважаю гідність – вміння мудро тримати себе в руках. Адже благородство людської особистості виявляється в тому, наскільки вона може відрізнити, що гідне її, а що – ні.
В житті людина зустрічається з красою і підлістю, радістю і горем, торжеством і стражданням, любов’ю і ненавистю. Деколи варто визначитись, як вчинити, як вийти з того чи іншого становища. Отож, завжди треба пам’ятати, що людина створена за подобою Божою, і виховувати в собі якнайбільше моральних чеснот.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)