Усі свої радощі, негаразди та сподівання люди за всіх часів висловлювали у мистецтві, зокрема у піснях. Пісня як така виникла у сиву давнину. На зорі виникнення людства пісня супроводжувала щоденну працю людей, люди співали у часи дозвілля, загадкові шамани використовували магічні пісні у своїх ритуалах, Тож пісенна творчість посідала неабияке місце як у житті прадавньої людини, так і на сучасному етапі розвитку людства. Пісня споконвіку мала велике значення для нашого народу. Піснями супроводжувалися всі події у житті наших пращурів, без
пісні не існувало народу. Правильно кажуть, що в українській пісні народна душа. Зацікавившись народною творчістю, я багато читав текстів українських народних пісень у спеціальних добірках фольклору чи у хрестоматіях з УНТ. Проте я й уявити собі не міг, яка різниця між текстом пісні, надрукованим на папері, та піснею у живому виконанні. Скільки почуттів, думок, емоцій здатен передати виконавець одним лише голосом, хоча текст не змінюється!
Існує навіть казка про співучість українців. Ніби колись зібрав Бог усі народи і почав роздавати їм дари: якийсь народ дістав працьовитість, якийсь – практичність, інші
народи також набули своїх специфічних якостей. Ніби вже усе роздав Бог, аж побачив красиву дівчину – Україну. І вирішив тоді подарувати їй пісню, щоб співала вона так, як ніхто ніколи не співав. Так говорить легенда. Звісно, це лише красива казка, але ж вона підтзерджусться життям: українці співають якимось особливим голосом, ніби це не просто струмінь повітря проходить крізь голосові зв’язки, створюючи звук, а сама душа співає. Як влучно висловився Григір Тютюнник, “душа сповідається”. На народних піснях виховувалися цілі покоління українців – ніхто не забуде колискової матері чи веселих дитячих співанок, якими супроводжуються ігри. Мене по-справжньому дивує різноманітність народних пісень. Велика частина народної творчості присвячена героїчній минувшині, козацьким походам, думи про козацькі подвиги завжди, як то кажуть, зачіпали мене за живе. В такі хвилини я навіть потайки починав вірити в існування; генетичної пам’яті чи чогось подібного. Зовсім інше враження справляють пісні про кохання. Іноді вони просякнуті справжньою тугою, якщо життєві обставини стають на перешкоді закоханим. Або такою сонячністю та щастям, шо не можеш залишитися байдужим. Нещодавно я замислився над тим, що усі образи в народних піснях, всі дівчата та парубки, звісно, є образами узагальненими, проте слухач сприймає їх як реальних людей, починає співпереживати їм. Така магія криється у народних піснях! Так само притаманні народній творчості різні перетворення: дівчина перетворюється на голубку або на тополі”… Такі магічні перетворення у контексті пісні видаються нам цілком природними, можливими та реальними. А які пейзажі малює народ! Слухаючи про зелений гай, про темну діброву чи широкий Дніпро, про Карпатські гори чи степи, не можна не закохатися у природу своєї Батьківщини!
Поетику та стиль українських пісень наслідували генії української літератури у своїх поетичних творах. Цікаво дізнатися, що частина пісень, які ми зараз сприймаємо як народні, насправді літературного походження і були створені конкретними авторами. “Реве та стогне Дніпр широкий…” – частина відомої балади Тараса Шевченка, яка згодом стала піснею, що своєю красою не поступається народним. “Ніч яка місячна, зоряна, ясная” – твір Старицького, автора, який зробив надзвичайний внесок у розвиток не тільки української літератури, а й взагалі культури нашої країни. Саме Старицький стояв біля витоків українського театру. Дуже добре, що українські народні пісні зараз можна придбати у запису на касеті чи диску. Звісно, запис не несе тієї енергетики, яку вкладає співець у своє виконання, але ж так приємно познайомитися ближче з творчістю свого народу, відчути щирість його пісень, причетність до історії та свідомості свого народу, до народної душі, яка так наївно, так щиро сповідається в українських народних піснях.
