Твір-міркування (зразки)
Помічники із шостого “Б” (твір-міркування). Шестикласники нашої школи взяли шефство над ветеранами Великої Вітчизняної війни. Ці пристарілі воїни давно минулих боїв у цей час особливо мають потребу в турботі й опіці. Колись вони були молоді, повні сил і мужньо захищали нашу батьківщину від жорстокого ворога – фашизму. Зараз це безпомічні, хворі люди, які вимагають особливої уваги. Наші хлопчики допомагають їм управлятися по господарству, щось відремонтувати, сходити за покупками в магазин або викликати лікаря. Дівчинки наводять порядок
Кращі друзі (твір-міркування). Максим і Павло – кращі друзі. Всі хлопці в класі навіть небагато заздрять ім. Вони
Юні майстри – продовжувачі славних традицій (твір-міркування). Торік у нашій школі організували кружок різьблення по дереву. Хлопці, які займаються в ньому, опановують цією майстерністю й знайомляться із традиціями прикладного мистецтва. Здавна виробу з дерева високо цінувалися в усьому світі. Особливою популярністю користувалися декоративні дерев’яні ложки, тарілки, скриньки й інші твори мистецтва. Народні вмільці у своїх роботах зуміли відбити все багатство й своєрідність національної культури. Хлопці старанно вивчають на заняттях спеціальну літературу, уважно розглядають репродукції в журналах, а також відвідують музеї й виставки. А потім пробують зробити щось своє, зовсім нове, несхоже на те, що було раніше. Багато своїх робіт юні вмільці подарували вихованцям дитячого будинку. Корисною справою займаються хлопці. Вони вчаться поважати рідну культуру й любити свої джерела. Тільки при такому відношенні до національних традицій і досягнень наша батьківщина буде процвітати.
Моя улюблена пісня (твір-міркування). У нашій сім’ї дуже люблять співати пісні й із задоволенням слухають як сучасну, так і класичну музику. Просто неможливо уявити собі наше життя без пісень. Щодня ми чуємо їх по радіо, телевізору, з вікон будинків і на концертах. Я довго думав, яку з пісень назвати самої улюбленої? Напевно, це пісні “Ти чуєш, море?” на вірші чудового поета Михайла Пляцков-Ского. Вона знайома мені дуже давно, перший раз я почув її в дитячому садку, неї співала наша вихователька. Потім, коли я пішов у школу, ми співали її із хлопцями на уроках музики. Ця пісня дуже романтичная, спокійна й тривожна, вона зачарувала мене своєю красою й мелодійністю. Коли я чую її, то закриваю ока й бачу нескінченну морську гладь, величезний білосніжний корабель і чую лементи чайок. Якщо мені смутно, я завжди наспівую її, і на душі відразу стає спокійно. Мені здається, що ця пісня буде із мною все життя й допоможе здійснити мою заповітну мрію – стати капітаном далекого плавання.