“Трагедія “маленької людини” в повісті М. Гоголя “Шинель”
На мій погляд, дуже справедливі слова Ф. М. Достоєвського про тогочасну російську літературу: “Всі ми вийшли з гоголівської “Шинелі”, адже саме завдяки Гоголю об’єктом уваги письменників стала нелегка доля “маленької людини”. Одним з перших Гоголь з незвичайною силою заговорив про цих непомітних, жалюгідних і, як здається з першого погляду, смішних людей, закликаючи звернути на них увагу, намагаючись викликати співчуття, розуміння, жалість. З глибоким почуттям співчуття письменник розповідає нам про життя Акакія Акакійовича
Багато в чому ставлення до Башмачкіна товаришів по роботі пов’язано було з його невмінням постояти за себе, боязкістю, а також з тим, що протягом багатьох років у департаменті він, отримуючи досить убогу платню, виконував обов’язки клерка для письма. Товариші по службі, навіть зовсім молоді, що не поважали його, сміялися, “Кепкували над ним, у скільки вистачало канцелярського дотепності”, по всякому знущалися над Акакієм Акакійовичем: ображали,
Безсумнівно, перед нами в цьому образі постає обмежена особистість, тому що Башмачкін вів нудне і нецікаве життя (яке, до речі, його цілком задовольняло): він не дозволяв собі ніяких розваг, не звертав уваги на їжу, у нього не було інших інтересів, крім переписування, нічого, крім думки про рівні рядки. Але ж особистість формується не тільки на основі тих внутрішніх задатків і здібностей, які дані людині не тільки від народження, але і в процесі взаємодії з суспільством. Соціум досить часто жорстокий і несправедливий по відношенню до “маленької людини”. Спотворені моральні норми, помилкові цінності є причиною того, що світ належить багатим і іменитим, а чесні, порядні, талановиті люди змушені жити в безвісті, тому що всі їхні зусилля пропадають даром. Оточуючих не цікавлять внутрішні гідності людини, але привертають зовнішні ознаки достатку, вдачі, успіху.
Заслуга М. Гоголя полягає в тому, що він зумів не тільки побачити, а й показати небезпеку деградації суспільства, в якому все більш і більш збільшувалася неуважність, байдужість людей один до одного, де в звичку увійшло не тільки приймати і проводжати, а й ставитися до людини “по одягу”. Це насправді страшно, адже весь сенс життя, все своє майбутнє щастя Башмачкін бачить не в реальних досягненнях, освоєнні невідомого, а в пошитті нової шинелі, яка з простого одягу раптом перетворюється на символ благополуччя, впевненості в собі, поваги в очах інших. Ще більш жахливо те, що без цієї шинелі суспільство не хоче помічати не лише життя людини, але і його смерть, адже померлого Акакія Акакійовича в департаменті спохватилися тільки на четвертий день.
Згодом багато письменників звернули свою увагу на “маленьку людину”, зробивши його героєм своїх творів. Але саме завдяки М. В. Гоголю читач вперше почув тихий жалібний голос, в якому звучить відчай і безнадія: “Залиште мене, навіщо ви мене ображаєте?”
(1 votes, average: 5.00 out of 5)