“Традиції і звичаї – важливий складник народної педагогіки”

Споконвіку всі народи світу вважали, що основна мета родини – народження і виховання дітей. Виникнувши з інстинкту почуття збереження і продовження роду, сім’я є, певною мірою, показником рівня педагогічної культури народу. Любов до дітей контролюється розумом і проявляється в повсякденній турботі.

Нові економічні та ринкові відносини внесли суттєві зміни в положення в сім’ї, зокрема, її морально-етичне та соціально-економічне. Збільшилося число сімей, в яких матері є основними вихователями дітей і годують сім’ю, матеріальне

благополуччя сім’ї не завжди позитивно позначається на моральному вихованні дітей; прагнення деяких батьків до накопичення або, навпаки, дозвільний спосіб життя породжують моральну убогість, бездуховність, зайнятість окремих батьків господарською роботою, виїзд чоловіків у пошуках заробітку слабшають виховну силу спілкування і взаємини родини. Все це сприяє розширенню сфери впливу вулиці, друзів, засобів масової інформації, які, на жаль, мають не завжди позитивну спрямованість.

Нові сімейні традиції і звичаї зароджуються в процесі спільного життя дітей, батьків і відрізняють одну сім’ю від

іншої. Сучасній сім’ї характерні також традиції: спільна вечеря, спільні читання, створення сімейних альбомів, вихід на природу, розповіді дорослих про справи, події життя, сімейний рада, проведення довірчих бесід.

У наш час важливу роль грає популярна література з урахуванням духовних і матеріальних багатств народу, з широким розкриттям їх значення, вимог шкільних виховно-освітніх програм. У житті нашого народу з’явилися нові соціально-педагогічні явища, спрямовані на вирішення життєво-важливих проблем, у тому числі пропаганда здорового способу життя, підвищення педагогічної культури всіх верств населення, збагачення духовного багатства кожної людини, узагальнення та поширення перекладів виховного досвіду. Підвищення педагогічної культури батьків необхідно пов’язувати з підвищенням медичних знань, так як в дошкільному віці виховання і розвиток особистості пов’язаний з охороною і зміцненням здоров’я дітей, загартовуванням організму, розвитком рухів, особливо прищепленням культурно-гігієнічних навичок.

У підвищенні педагогічної культури населення та морального виховання дітей має великий вплив участь батьків і дітей у соціально-культурній діяльності. Соціально-культурна діяльність будується на добровільних засадах і виступає дієвим способом врегулювання моральної свідомості, вчинків, поведінки, почуттів і дій, та охоплює дітей і дорослих різного віку. Соціально-культурна діяльність має різноманітні форми і методи впливу на формування моральних якостей дітей.

У рішенні задач морального формування особистості відіграє важливу роль створення бібліотечної середовища, яка має свої проблеми. На жаль, телебачення займаю більше вільного часу дітей, ніж інші види соціально-культурної діяльності. Враховуючи позитивний і негативний вплив телебачення, відеофільмів, батькам необхідно виховати у дітей критичне ставлення до одержуваної негативної інформації з екрану і організувати активну участь дітей в господарсько-побутовій праці родини.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

“Традиції і звичаї – важливий складник народної педагогіки”