Ти і твій хліб (твір з публіцистичного стилю мовлення)
Господь велів від землі
Кормитись…
Народна творчість
Хліб і Україна. Ці два поняття невід’ємні. З давніх-давен саме хліб уособлював Україну. Ми не завойовники, не кочівники, ми – хлібороби. Кожен свій день ми розпочинаємо та завершуємо хлібом.
Та чи завжди було саме так? Чи завжди наш хліб залишався нашим? Тридцяті роки… Роки голодомору… Роки безнадії… І найстрашніше не те, що відібрали життя. Найстрашніше те, що відібрали нашу святиню; виплекану впродовж багатьох віків, – хліб наш відібрали! Нам навіть подякували:
Зараз наша країна переживає скрутні часи. Але хліб все ж таки залишається нашою найдорогоціннішою святинею. Хліб – наша віра. Хліб – наш Бог. Згадаймо, з яким хвилюванням ми цінуємо хліб, яким нас зустрічають, проводжають, який приносять нам на вечерю, яким благословляють нас на весіллі.
Поруч із хлібом завжди жінка. Це вона
…Вона підіймає рушничок – тісто вже підійшло. Що ж, час приступати до чарівної справи – пора пекти хліб. Обережно підіймається рука і охрещує майбутній хліб. Хоча, чому “майбутній”? Адже хліб починається вже з зернини, кинутої у землю. Так протягом багатьох століть розпочинається ранок у звичайних українських хатах.
І хай Господь благословить…