Тематика ліричних відступів у романі “Євгеній Онєгін”
Роман А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін” – найбільший добуток, не
Имеющее аналогій по жанрі в російській літературі. Це не просто роман, а
Роман у віршах, як писав Пушкін, – “диявольська різниця”. Роман “Євгеній
Онєгін” є реалістичним, історичним, суспільно-побутовим романом,
Де Пушкін зобразив російське життя з небувало широким, справді
Історичним розмахом. У його романі злилися два початки – ліричне й
Епічне. Епічним є сюжет добутку, а ліричним – авторське
Відношення до сюжету, персонажам, читачеві,
Численних ліричних відступах.
У романі автор прагне до об’єктивного зображення життя
Сучасного йому суспільства, що ми й бачимо в епічній частині добутку –
Сюжеті.
Герої роману немов “добрі приятелі” його творця: “Я так люблю
Тетяну милу мою”, “З ним подружився я в той час…”, “Мій бедный
Ленский…” Ліричні відступи розширюють тимчасові рамки сюжетного
Дії в романі, підключаючи до нього минуле.
Голос автора звучить у численних ліричних відступах, в
Яким він, відволікаючись від дії, розповідає про себе, ділиться своїми
Поглядами
Представляють автора як героя власного роману й відтворять його
Біографію. У поетичних рядках оживають спогаду поета про дні, коли в
Садах ліцею “він безтурботно розцвітав” і до нього стала “бути Муза”, про
Змушеному вигнанні – ” чиприйде година моєї волі?”
З автором як персонажем роману зв’язане згадування його друзів і
Знайомих: Каверіна, Дельвига, Чаадаєва, Державіна, сумні й світлі
Слова про прожиті дні й збіглих друзів: “Інших вуж ні, а ті далече…” В
Міркуваннях про життя, її швидкоплинності, про час поета відвідують
Філософські думки, з якими він ділиться зі своїми читачами на сторінках
Романа:
Ужель мені незабаром тридцять років…
Але смутно думати, що дарма
Була нам молодість дана.
Бути може, у Леті не потоне
Строфа, що складається мною;
Бути може (утішна надія!),
Укаже майбутній невіглас
На мій прославлений портрет
И мовить: те-те був Поет!
Поета турбує доля його утвору, і він, постійно звертаючись до
Читачеві й представивши йому “збори строкатих глав”, розповідає зі сторінок
Свого роману, як він над ним працює:
Я скінчив перший розділ;
Переглянув все це строго:
Протиріч дуже багато,
Але їх виправити не хочу.
Пора мені зробитися розумній,
У справах і в складі поправлятися,
И цей п’ятий зошит
Від відступів очищати. Тематика ліричних відступів в “Євгенію Онєгіні” досить
Різноманітна. Ми довідаємося про те, як виховувалася й проводила час світська
Молодь, думка автора про бали, моду, їжу, побуті “золотий” дворянської
Молоді. Це й тема любові: “Чим менше жінку ми любимо, тим легше
Подобаємося ми їй”, і тема театру, де йшли балети Дидло й танцювала Істоміна,
И опис побуту помісного дворянства, що сходить до усного народного
Творчості, – сон Тетяни, що нагадує російську казку, гадання.
Зупиняючись на описі побуту помісного дворянства, зокрема
Сім’ї Ларіних, що живе в селі, автор говорить:
Вони зберігали в житті мирної
Звички милої старовини.
Вона езжала по роботах,
Солила на зиму гриби,
Вела витрати, голила чола…
Важливими для розвитку дії є численні пейзажні
Замальовки. Перед читачем проходять усе пори року: літо із сумним
Шумом, з його лугами й нивами золотими, осінь, коли лісу оголювалися, зима,
Коли “тріскотять морози”, весна:
Посмішкою ясною природа
Крізь сон зустрічає ранок року;
…і соловей
Уж співав у безмовності ночей.
Уперше в російській літературі перед нами з’являється сільський пейзаж
Среднерусской смуги. Природа допомагає розкриттю характеру героїв, іноді
Пейзаж описується через їхнє сприйняття:
У вікно побачила Тетяна
Поутру побілілий двір.
Ще одна тема ліричних відступів має важливе значення в романі –
Це екскурс у російську історію. Розширюють історичні рамки роману рядка про
Москві й Вітчизняній війні 1812 року:
Москва… як багато в цьому звуці
Для серця російського злилося!
Як багато в ньому відгукнулося!
Дарма чекав Наполеон,
Останнім щастям упоєний,
Москви уклінної
Із ключами старого Кремля;
Ні, не пішла Москва моя
До нього з винної головою.
Роман “Євгеній Онєгін” – глибоко ліричний добуток. Це роман-
Щоденник, з якого ми довідаємося про Пушкіна не менше, ніж про його героїв, і
Голос автора не заважає, а сприяє розкриттю образів з реалістичної
Широтою й правдою. Відтворивши цілую історичну епоху й зв’язавши епічне й
Ліричне в єдине ціле, роман з’явився (як і задумував автор) “плодом розуму
Холодних спостережень і серця сумних замет”.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)