Тема добра і зла у романі Михайла Булгакова “Майстер і Маргарита”
Тема добра і зла у романі Михайла Булгакова “Майстер і Маргарита”
Боротьба добра і зла – це центральна тема у романі Михайла Булгакова “Майстер і Маргарита”. Ця боротьба пронизує не лише головну тему роману, але й тему “роману у романі”. Взагалі в цьому романі дні далекого минулого дуже тісно пов’язані з днями тогочасної Москви. Появи сил зла у романі дуже схожі. Воланд з’являється в “дорогом сером костюме, в заграничних, в цвет костюма, туфлях”. Навіть обличчя у нього було дуже дивне: “Правый глаз черный, левый
Понтій Пілат з’являється перед нами: “в белом плаще с кровавым подбоем, с шаркающей кавалерийской походкой”. В образі Понтія Пілата ми бачимо внутрішню боротьбу особи. В ньому зіштовхуються сила волі і влада обставин. Але він не може переступити через останнє. Він хоче відпустити Ієшуа, але не може цього зробити, бо він – прокуратор Іудеї. І здається – усе; зло перемогло добро, але автор не хоче так закінчити роман, бо переконаний, що так не повинно бути. І тоді Пілат наказує таємно вбити зрадника Ієшуа – Іуду. І, таким чином, хоч і боягузливо,
В головному романі такий герой – Воланд. Воланд – це диявол. Його важко охарактеризувати. Він сатана, а це означає зло, але й добра у ньому багато. Він втілює у собі тему добра і зла, головну тему роману. Найкраще розкриває суть образу Воланда епіграф, який Булгаков узяв із “Фауста” Гете: “…Так кто ж ты наконец? – Я – часть той силы, что вечно хочет зла и вечно совершает благо”. Воланд ніколи не знущався над людьми, які не зробили нічого поганого. Ніканор Іванович Босой “председатель жилищного товарищества дома? 302-бис”, був хабарником. Варенуха, Ліходєєв, урядовці й обивателі зазнали ударів від Воланда. Це дуже гарно відбито в образі Маргарити. Коли Воланд зробив її відьмою, і вона на мітлі полетіла над Москвою, вона побачили будинок “Драмліту”. Вона увійшла туди і на табличці прочитала прізвище Латунського. Цей критик колись не дозволив друкувати роман Майстра. Маргарита вирішила помститися за це. Вона влетіла до нього у квартиру і усе там розгромила. Вона почала бити вікна у будинку і зупинилася лише тоді, коли побачила у вікні хлопчика, який злякано прислухався до шуму. Вона не стала бити шибки у цій квартирі, навіть залетіла туди та заспокоїла хлопчика.
У ту ніч Маргарита була відьмою, але і тоді вона не зачепила невинну дитину.
На бал до сатани приходили лише люди, які вже померли, які колись когось вбили, отруїли або скоїли інші злочин. Воланд не дозволив Абадонні зняти окуляри перед Маргаритою, бо якби він їх зняв, Маргарита б загинула. Він навіть винагородив її за те, що вона була королевою на його балу. Він повернув їй Майстра, а Майстру повернув рукописи, які той колись спалив. Він каже фразу, яка потім стане крилатою: “Рукописи не горять!” Так Воланд робить для них добро.
Образ Ієшуа, Ісуса Христа, головний у темі роману. Майстер так само, як і Ієшуа, був несправедливо покараний. Але не смертною карою, а ув’язненням у психіатричній лікарні.
Наприкінці роману “обидва” романи переплітаються. До Воланда приходить “сборщик податей” Левій Матвій. Він каже, що “він” прочитав роман Майстра і просить, щоб Воланд забрав до себе Майстра і нагородив його спокоєм, а разом з ним і ту, що кохала й страждала заради нього – Маргариту. Він не каже, хто це “він”, але я впевнена, що це – Ієшуа, тобто Христос. А це означає, що сили добра і зла пов’язані між собою.
Добро і зло і досі сперечаються, і невідомо, хто з них нарешті здобуде перемогу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)