Тарасова молитва
У Шевченкових поезіях, написаних після повернення із заслання, все частіше звучать біблійні мотиви, Кобзар звертається до переспівів із Святого Письма, зокрема до біблійноі історіі, наслідування біблійних пророцтв. Так з’являється “Подражаніє 11 псалму”, “Подражаніє Ієзекіілю. Глава 198243, “Оси глава XІV подражаніє”. Прочитання цих творів дає розуміння того, що Біблія входить у поезіі Кобзаря не просто як данина традиціі, а як намагання донести пам’ятку християнськоі культури до свідомості рідного народу, до того ж його рідною
Ї заповіддю любові. Тому так переконливо звучить кредо поета, висловлене на схилі віку. Надзвичайно мало було єдності та згоди між нашими людьми за часів Шевченка, бо кожний тягнув у свій бік, як йому вигідніше й корисніше, як
Поряд із молитвою ще більш потужний голос у творчості Кобзаря має пророцтво. Ця тема досить виразно втілена в образах Перебенді, Волоха, біблійних
Ї Ієреміі, Давида, Ієзекііля, Христа, Ісаі. Провідний мотив поезіі “Ісая. Глава 358243 Ї це прозріння незрячих, визволення довготерпеливих, покара злодіів за іх нечестиві вчинки. Надзвичайно художньою силою й виразністю у творі відзначаються образи “ниви неполитоі”, “дебрі-пустині”, “зцілющоі води”, “шляхів святих” і, як кінцева мета довгоі путі, Ї “веселіі села”. Двома наріжними каменями визволення, пробудження є правда й слово: Тоді, як, господи, святая На землю правда прилетить Хоч на годиночку спочить, Незрячі прозрять, а кривиє, Мов сарна з гаю, помайнуть. Німим отверзуться уста; Прорветься слово, як вода… Орієнтація на народне прозріння, відродження націі Ї один із напрямів розвитку романтичноі духовності В цілому. Шевченко для Украіни Ї не просто народний поет, шкільний митець, якого доля обдарувала талантами. Значення його слова для нас особливе. Тарас Шевченко Ї національній пророк, апостол правди, заступник усіх знедолених, провидець.
У “Причинній” я відкрила для себе зовсім іншого Шевченка. Любов’ю до. Украіни так само насичений кожен рядок, але виявляється патріотизм не у прямому розмірковуванні про іі долю, не у твердості і непохитності, а у відтворенні дивовижноі культури, вірувань, замилуванні природою, людьми. Перебуваючи у Петербурзі, молодий, тоді ще майбутній, письменник стужився не тільки за рідною мовою: за усім, що було таким близьким. Активно спілкуючись із митцями-ро-мантиками, він і сам пише твір у відповідності з іх традиціями, дуже близькими до фольклорних. Природно, що у рядки на папері виливаються спогади про край, де залишилось серце автора, і перед нами постає оповита смутком, але яскрава і неповторна у своій красі батьківщина. Сумна історія вічного кохання Ї це не тільки “Ромео і Джульетта”, “Юнона і Авось” Ї тема найактуальніша у світовому мистецтві, багато хто намагався осягнути та виразити глибину чудового неймовірного уміння людей знаходити одне одного і кохати все життя, і навіть поза життям залишатися разом назавжди. Звісно, безліч народних пісень оспівує красу почуттів закоханоі пари. Романтична, але трагічна історія закоханих не залишила байдужим і Т. Шевченка. Дівчина-сирота надзвичайноі краси (навіть русалки довго не могли відвести погляду від неі), як потопаючий за соломинку, тримається за єдину рідну людину, єдиного коханого у іі житті, вона чекала б на нього роками, а то й десятиліттями: Якби-то далися орлиніі крила, За синім би морем милого знайшла.
Письменник милується на “біле личко, карі очі” дівчини і ніби з глибини душі виривається крик співчуття: Така іі доля… О боже мій милий! За що ж ти караєш іі, молоду? Коли зникла остання надія і навіть ворожка не змогла допомогти і лише притупила тугу, перетворивши дівчину на примарну білу тінь, закохана віддала своє тіло землі, а душа злетіла на небо. Можна вважати цей образ трагічним. Козак, який теж мав щирі почуття і так поспішав, помер разом із нею. ім не судилося побачитись на землі, але вони, кохаючи одне одного, зустрілись на небі. Лиш явір та калина Ї символи вірності, постійності і дівочоі краси, Ї щебет соловейка на могилі та русалоньки, які уночі виходять з Дніпра грітись, нагадують про незвичайну історію. Життя триває. Дивно, але в мене цей твір викликав не смуток, навпаки, тільки надію, що і в наш час може існувати таке кохання. Тарас Шевченко впевнено ступив на літературну стежину, яка потім стане широким шляхом. І приніс із собою відчуття найтонших нюансів людських переживань і вміння іх майстерно відтворити. Глибоке знання народноі творчості, традицій (що дало тему і манеру викладу для балади: образи, постійні епітети, пестливі слова, народна символіка), вірувань, демонологіі (ворожіння, русалки, що здатні залоскотати). Письменник уміє бачити навколишній світ і передавати його красу у розмаітті барв і звуків: “укрупнена”, як у всіх письменників-романтиків, переважно нічна природа, створює емоційний фон. Усі ці особливості творчоі манери дають нам право назвати баладу “Причинна” романтичним твором і зауважити, що іі автор Ї справжній митець, художник слова.