“Добрі були козаки!” (слова Тараса Бульби) Повість М. Гоголя “Тарас Бульба” вийшла у світ 1842 року. У ній відображена боротьба українського народу за своє національне звільнення. Це стало центральною темою твору. Головний герой повісті – Тарас Бульба. Це надзвичайна, яскрава особистість. У ній утілені кращі риси всього козацтва. Усе своє життя він присвятив боротьбі за звільнення України від гнобителів. Це могутня людина – залізної волі, справді народної мудрості, щедрої душі, надзвичайної простоти, видатної хоробрості. Він прекрасний
полководець, сповнений ненависті до ворогів своєї вітчизни. Гоголь підкреслює, що за Тарасом Бульбою, народним героєм і вождем, стоїть “уся нація, тому що переповнилося терпіння народу, – піднялася помститися за наругу прав своїх”. У його характері письменник утілив справді народний ідеал людини, яка жертвує собою заради народного щастя. Правдиво показано в повісті і характери синів Тараса. Остап, як і батько, – прямодушний, відданий батьківщині, свято зберігає вірність козацькому братерству, своєму обов’язку. Йому судилося бути мужнім воїном. Протиставляється йому другий син старого
Тараса, Андрій. Гоголь показує шлях, що привів його до зради. Він був потайливий, любив самотність, і це заважало йому зблизитися з товаришами по боротьбі. Та й сама ця боротьба захоплювала його тільки як битва, як сутичка. Любов до жінки він поставив вище обов’язку перед батьківщиною. “Вітчизна моя – ти!” – визнається він красуні панночці. Він зраджує справі батька, переходить на сторону ворогів і безславно гине. Символічним є те, що карає його власний батько. Багато поколінь повторюють його знамениті слова: “Я тебе породив, я тебе й уб’ю!” Але доля готувала нові іспити головному герою. Був схоплений після битви Остап, якого піддали страшним катуванням і стратили. Старий Тарас таємно пробрався на площу і бачив останні миті життя власного сина. “Батьку! Де ти? Чи чуєш ти?” – закричав умираючий Остап. “Чую!” – пролунало серед загальної тиші, і весь мільйон народу в одну мить здригнувся”. Трагічна, але славна доля головних героїв, однак сильними і відважними воїнами є й інші запорожці. їм, як і Тарасові Бульбі, не властиві дрібні егоїстичні бажання, жадібність. Як і головний герой, вони нехтують смерть. Це однодумці і друзі Тараса: Мусій Шило, Кукубенко, Демид Попович, Степан Гуска й інші. Для них дружба, військове братерство найважливіші на світі. Так, старий товариш Товкач два тижні віз порубаного, без свідомості Тараса на Січ, оберігаючи, як дитину. Сам Тарас Бульба каже про це так: “Немає уз святіше товариства! Батько любить своє дитя, матір любить своє дитя, дитя любить батька і матір. Але це не те, братики: любить і звір своє дитя. Але поріднитися спорідненням по душі, а не по крові, може тільки людина”. У цьому відбита висока ідея духовної єдності борців за народну справу.
