Сюжет роману-памфлету Франса “Острів пінгвінів”
Вершиною сатиричної майстерності Франса став роман-памфлет “Острів пінгвінів”. У цьому добутку відбувся остаточний поворот від жизнеподобного зображення до умовного, гротескному, фантастичному. Розповідаючи фантастичну історію про випадкове хрещення пінгвінів святим Маелем і наступному розвитку їхньої цивілізації, Франс створює алегоричну картину європейської історії. Письменник прагне проникнути в сутність сучасних суспільних правил, знявши з них вуаль, окарикатуривши, зламавши штампи зміцненого сприйняття. Для цього він звертається
Так, розглядаючи виникнення “священного” права власності, Франс описує, як один пінгвін б’є іншого за клаптик землі. Абат Буллок подає в цю картину такий іронічний коментар: “Зараз вони зайняті тим, що створюють право, установлюють власність, затверджують основи цивілізації, основи суспільства й закони”. Першим королем Пінгвінів стає злодій і шахрай Кракен, а першої святий – Орброза. Такими,
У романах “Боги жадають” (“Les Dieux ont soif, 1912) і “Повстання ангелів” (“La revolte des anges”, 1914) Франс звертається до Теми Великої французької революції. Письменник переймається філософськими й політичними питаннями. Він міркує про можливості реформування суспільства, про перспективи революції, про виправдання революційного терору й т. д. В “Повстанні ангелів” Франс розвиває дія у двох планах – фантастичному й реальному. Сатана, що колись повстав проти бога-тирана, тепер відмовляється очолити повсталих ангелів, тому що не вірить у можливість установлення справедливої влади. Будь-яка влада є деспотичної – до такого висновку приходить Франс. Змінити мир можна не насильством, а лише долаючи страх і неуцтво в собі самому
Початок Першої світової війни Франс, як і багато інших французьких письменників і діячі культури, зустрів під прапорами шовінізму. Але незабаром, приголомшений численними людськими жертвами, він зрозумів теперішню, звірячу сутність війни, виступив з різким осудом кривавої різанини. В 1918 р. Франса осягло горі: від грипу вмерла його дочка, Сюзанна Псикари. Її 13-літній син Люсьен осиротів, потім письменник взяв на виховання онука, що згодом став його єдиним спадкоємцем
Останні добутки Франса – цикл спогадів про дитинство “Маленький Пьер” (“be petit Pierre”, 1919) і повість “Життя в кольорі” (“Lavieenfleur”, 1922) – автобіографічні добутки, які допомагають краще зрозуміти формування світогляду й таланта французького письменника. Творчість Франса вплинуло на Р. Мартен дю Гара, A. Барбюса, М. Пруста, А. де Сент-Екзюпері й др.