Світло Росії в лірику С. О. Єсеніна
Сергій Олександрович Єсенін народився в с. Константинове Рязанської губернії. “Прізвище Єсенін – рідка, корінна, у ній звучать язичеські коріння – ясен, – пов’язані з родючістю, з дарунками землі, з осінніми святами”, – писав А. Толстой. Вирослий у глухомані лісів під шум сосен і беріз, під тихий шелест трав і сплески “лон них вод”, Єсенін не був знаком з музикою революції, не випробовував важкого тягаря сільського життя, але добре знав психологію хліборобів і сприйняв їхню невичерпну любов до батьківщини, до нев’янучої
Із всіх жанрів усної народної творчості ліричні народні пісні найбільше відповідали особливостям таланта поета. На основі використання стилістичних
Ліричної народної пісні були створені “Виткався на озері…”, “Гарна була Танюша…”
У вірші “Виткався на озері..,” поет під впливом народної ліричної пісні йде від зображення загальної картини природи до східчастого звуження образа:
Виткався на озері червоне світло зорі. На борі із дзенькотами плачуть глухарі. Плаче десь іволга, схороняюсь дупло. Тільки мне не плачеться, на душі світло…
У багатьох віршах Єсеніна помітний асоціативний зв’язок зі змістом популярних народних пісень, що сприяє розкриттю ідейного задуму, поглиблює зміст образів. У вірші “Ямщик” спостерігається форма ліричного монологу:
Співай, ямщик, вперекор цієї ночі, Хочеш, сам я тобі підспіваю Про лукаві дівочі очі, Про веселу юність мою. У цих рядках легко вгадується пісня “От мчиться трійка відважна”. Зв’язок з народною піснею реалізується в перефразуванні рядка або введенні способу-сигналу: Плаче й сміється пісня, Де ти, моя липа? Липа вікова? Ці рядки сходять до народної пісні: Липа вікова над рікою шумить. Пісня відважна вдалечині звучить.
Корінь поетики глибоко й міцно уросли в національний грунт і протягом всього творчого років харчували його поезію соками рідної землі. Елементи поетики Єсенін використає при розкритті характеру героя, при зображенні різних настроїв, зовнішніх деталей портрета, при описі природи й для передачі колориту. Часто Єсенін, використовуючи багатий досвід народної поезії, прибігає до прийому уособлення. Черемшина в нього “спить у білій накидці”, верби – плачуть, тополі – шепотять, ” дівчина-їли”, “немов білою косинкою пов’язалася сосна”, “плаче заметіль, як циганська скрипка” і т. д. Але, на відміну від усної народної творчості, Єсенін настільки олюднює мир природи, що іноді паралельно йдуть два описи:
Зелена зачіска, Дівоцькі груди, Про тонка берізка, Що задивилася в ставок?
Тут показана молода струнка берізка, що настільки уподібнена дівчині, що мимоволі виявляєшся в полоні почуттів, викликаних розставанням закоханих. Таке не властиво фольклору. Єсенін часто використає символіку образів. Деякі образи настільки улюблені автором, що проходять через всю його лірику (береза, клен, черемшина). Улюблені кольори поета – синій і голубий. Ці кольори підсилюють відчуття неосяжності блакитних просторів Росії, створюють атмосферу світлої радості буття (“синь, що впала в ріку”, “увечері синім, увечері місячним”). Велике місце у творчості Єсеніна займають епітети, порівняння, метафори. Вони використаються як засіб живопису, передають різноманіття відтінків природи, багатство її фарб, зовнішні портретні риси героїв (“черемшина запашна”, “рудий місяць лошам запрягався в наші сани”, “в імлі сирий місяць, немов жовтий ворон… в’ється над землею”). Немаловажну роль у поезії Єсеніна, як і в народних піснях, грають повтори. Вони використаються для показу щиросердечного стану людини, для створення ритмічного малюнка. Єсенін уживає повтори з перестановкою слів:
З моєю душею стрясласъ біда, З душею моєї струсило лихо. Поезія Єсеніна насичена звертаннями, часто це звертання до природи: Милі березові хащі!
Використовуючи стилістичні особливості народної лірики, Єсенін як би пропускає їх через літературні традиції й через своє поетичне світовідчування. Пісенний-пісенні-народно-пісенні традиції переломлюються через сугубо й здобувають відтінок індивідуальності, органічно входять у тканину твору Єсеніна й виступають як елемент його поетичної творчості. Пісні рідної землі, як і її народ, її звичаї, природа не тільки назавжди залишилися в поезії Єсеніна предметом найглибших роздумів, серцевої прихильності, але й стали своєрідним естетичним критерієм. Лірика Єсеніна – це лірика, що розкриває складний и многообразный мир душі людини. Для С. Єсеніна фольклор був джерелом поглибленого розуміння побуту, національного характеру, звичаїв і психології російського народу, а також шкалою поетичної майстерності.