Світ потворного й прекрасного в казці Гофмана “Малюк Цахес на прізвисько Ціннобер”
Е. Гофман – видатний прозаїк німецького романтизму. Його дотепні, химерні за змістом новели й Казки, дивовижні перипетії в долі його героїв, приголомшливі переходь від реальності до фантастики відбивають збентеження й розгубленість романтичного письменника перед оточуючим світом і разом з тім трагедію великого художника, який задихається в тяжкій атмосфері феодально-міщанської Німеччини в сумну пору наполеонівської реакції.
Гофман, як ніхто інший, демонструє своєю творчістю багатогранність можливостей романтизму. Він же переглядає
Жалюгідний виродок зі старечими рисами обличчя, не здатний ні ходити, ні говорити, схожий на редьку, раптом ставши привертати загальну увагу. Священик усиновляє його. Коли Цахес стає студентом, він усім здається статним, красивим, талановитим, хоч ні зовнішність його, ні розум не стали кращими. Під година чаювання в професора Моше Терапіна пронизливе нявкання Цахеса приписується поету Бальтазару, закоханому в дочку професора Кандиду, заті вірші поета про Кохання солов’я і яскраво-червоної троянди – малюку Цахесу, і всі одностайно вихваляють його. Йому ж аплодують і за віртуозну гру прославленого скрипаля Вінченцо Скокка.
Цахесу ставлять відмінні оцінки за відповіді Пульхера під година конкурсних випробувань на посаду в міністерстві іноземних справ, а Пульхеру повідомляють, що він провалився.
Цахеса призначають на високу посаду, нагороджують орденською стрічкою за доповідь, підготовлену чиновником міністерства Адріаном. Отже, хто б не зробив що-небудь талановите або просто вдале, за всі це дякують і нагороджують виродка Цахеса, а всі погане, що відбувається через Цахеса, приписують іншим людям
Як бачимо, казку можна назвати соціальною, вона наштовхує на такий висновок: у кого гроші, хоч він і нікчемний, тієї може присвоїти собі плоди й талант інших, його поважають, захоплюються їм, приписують різні чесноти, а вади не помічають.
Як же вдалося впоратися з Цахесом? Бальтазар під година вінчання Цахеса з Кандидою вириває в нього золоті волосинки, кидає їх у вогонь, і мара зникає. Цахес, рятуючись від обуреної юрби, безславно тоні в нічному горщику. Бальтазар одружується з Кандидою, Альбанус дарує їм до весілля будинок з повним обладнанням. І в кінці казки звучить гофманівська іронія. Розеншен підносить Кандиді коралі, надіваючи які, Кандида “уже ніколи не могла бути розгнівана неробством, погано зав’язаним бантом, поганою зачіскою, плямою на білизні”. Добрий вчинок феї Розеншен призводить до поганих наслідків, алі зло не поширилось би далі, якби в державі князя Пафнутія не було б для нього благодатного грунту