Строчить, наче з кулемета (твір-оповідання з елементами роздумів)
Строчить, наче з кулемета (твір-оповідання з елементами роздумів)
Я вважаю, що під час розмови з людиною дуже важливо вміти добирати найточніші, найпотрібніші слова та вирази. Але хіба так не буває, що й слова людина добирає наче правильні, але зрозуміти її досить важко.
Учора ввечері мені зателефонував мій однокласник і сказав: “Це тобі тлфонує Петро Сидоров. Будь ласка, скжи, що здано на завтр. Я сні у шклі не був”.
Я зрозуміла, звичайно, про що йдеться. Але що то була за мова! У слові “телефонує” він проковтнув кілька голосних.
Одна розумна людина стверджувала, що слово із зжужмленним початком нагадує людину з відтятою головою. Слово, кінець якого проковтнули, – безногого каліку. Звуки, що випали із середини слова – то відрізані вуха чи вибите око.
Гадаю, що кожен повинен запам’ятати: навіть якщо дуже поспішаєш, треба говорити правильно, не калічити слів.