Стислий виклад сюжетної лінії “Енеїди”
Книга X. Вранці Еней хоронить загиблих та вшановує богів за перемогу. На кургані Еней встановлює обтятого дуба і обвішує його обладунками загиблих ворогів. Шлях до столиці Латина відкритий. Еней відсилає до Евандра тіло вбитого сина Палланта. У стані троянців велика скорбота. Плаче й сам Еней, віддаючи останню шану героєві. “З міста Латина й посли вже прийшли із маслиновим віттям, ласки благають, щоб мертві тіла… віддав і дозволив покласти їх у могилу; з побитими й тими, що світу не бачать, бою немає”. Еней погоджується й говорить, що йому
“Мирубо я і живим не відмовлю, й сюди не прийшов би, доля якби не вказала це місце мені й оселю, – я не воюю із вашим народом. А дружбу між нами цар ваш відкинув, волівши довіритись Турновій зброї”. Еней викликає Турна на бій, щоб припинити кровопролиття. На 12 діб встановлене перемир’я, щоб віддати останню данину загиблим. Всі проклинають війну та Турна. Проте й у нього є захисники – перш за все латинська цариця. Латин скликає раду. Він розуміє, що Еней тут з волі богів. Посли, яких було послано до царя Діомеда за допомогою, принесли відповідь. Грецький цар Діомед, учасник троянської
Діомед відмовляє у підтримці Латину і високо цінує героїзм Гектора та Енея, радить укласти з троянцями союз. Латин приймає рішення просити миру у Енея. Дранн вимагає вигнання Турна. Турн, охоплений люттю, знову закликає до війни, перелічує тяжкі втрати троянців. “До кривавого бою знак дає грізна сурма”. Латинські жінки молять богів про підтримку, Турн розпалює лють в молодих воїнах й готується до бою, його підтримують військо на чолі з царицею Каміллою, союзник Мессап та інші. Тепер вже троянці обложили місто Латина. Трьома хвилями накочується штурм, “зчинилася січа, й поранених зойки множились, трупи і зброя в кривавих потоках спливали…бій розгорявся”. Багато воїнів троянських полягло від руки амазонки Камілли, але і її дістає спис Аррунта, який власним життям заплатив за загибель воїнажінки. “Легкий Камілли загін без керманички розбігся…” Турн і Еней готові кинутись у двобій, апр сЬеб приводить на землю ніч і дає усім спочинок до ранку.
Перемир’я було встановлене й Ахіллом для поховання загиблих та складання останніх почестей Патроклу й Гектору. (Горе Евандра подібне до горя Пріама)
Книга XІІ. “Турн, як побачив, що битва кривава латинів зламала, втратили дух вони, й очі усіх на ньому зупинились, з нього жадають здійснить обіцянку, то сам запалився непримиренністю й гордим завзяттям”.
Лють невгамовна зайнялась у його грудях, і він викликається на бій з Енеєм, прагнучи вбити дарданця та одружитись з Лавінією. Латин відмовляє Турна, але той, невгамовний, вирішує смертю славу здобути. Герої готуються до поєдинку. Кожен в золотосяйних обладунках, кожен мужній і сильний. Поле битви має вирішити, кому буде дружиною Лавінія. Юнона підмовляє сестру Турна Ютурну врятувати брата. Перед боєм Еней приносить жертву богам і складає присягу, що в разі поразки його нащадки ніколи не зійдуть на землі Італії, а якщо він переможе, то розділить владу з Латином і стане його зятем, щоб злилися два народи й започаткували могутню історію Риму. Латин також клянеться, що не буде опиратися долі. Ютурна намагається підбити рутульців на допомогу братові, воїни знову готові до битви. Знову у жорстокій січі зіткнулися два війська.
Еней намагається припинити безумство: “Гей, ви куди біжите, який знову тут розбрат зчинився?.. Я один маю право боротися збройно”. В цей час в нього влучила ворожа стріла. Турн, побачивши поранення Енея, палає жадобою вбити троянця й прокладає кривавий шлях до героя. Цілителеві ніяк не вдається витягти стрілу з руки Енея. Венера таємно приносить лікувальне зілля із критської Іди й заправляє ним воду у чаші, якою омиває рану, і стріла випадає сама, а до Енея повертаються усі сили й гоїться рана. Еней йде у бій, наказуючи Асканію: ” Доблесті, хлопче, і праці тяжкої від мене учися… як досягнеш дозрілого вікуй приклади близьких згадаєш, і те хай в душі твоїй встане, що показав тобі батько Еней і Гектор, твій Дядько”.
Турн лякається, побачивши Енея. Троянці трощать спільників рутульця. Але Еней шукає лише самого Турна. Ютурна намагається не допустити їх зустрічі. Гинуть кращі воїни у обох військах. Еней не поступається звитягою уславленому Ахіллу. Венера шле йому думку спрямувати військо на місто, внісши цим самим заколот серед латинян. Еней віддає наказ своїм полководцям знищити місто Латинове за зраду. У стані латинян розкол: одні прагнуть бою, інші готові здатись. Охоплена жахом цариця, вважаючи себе винною у смерті Турна, якого не бачить серед воїнів, повісилась.
Завзяття Турна все спадає, він далеко від міста веде бій. Сакрутулець кидає в очі Турнові звинувачення за всі кривди, що впали на латинян. Охоплений соромом і відвагою Турн летить до міста і промовляє: “Спиніться, рутули, стримайте зброю й латини, яка не була б уже доля, буде моя вона. Сам я повинен, по правді, за всіх вас змити за зламане слово вину й розв’язать все залізом”. Еней і Турн зійшлись у смертнім поєдинку. Турн зламав свого меча і втікає від троянця. Ютурна подає братові меч в той час, як Еней намагається витягти сво го списа із стовбура маслини. Розгніваний Юпітер промовляє до Юнони: “Де ж бо, дружино, кінець цьому?.. Що ж ти готуєш?.. Все до межі вже дійшло. Могла ти троянців гонити всюди, по землях, по морю, і війни страшні учиняти, дім руйнувати, весілля мішати зі смутком, – цього я більше не дозволю”. Юнона скоряється, але просить Юпітера зберегти мову і звичаї латинян після одруження Енея з Лавінією й заключення миру. Юпітер обіцяє зробити наймогутніщим народ, що вийде від злиття троянців і латинян.
Юпітер посилає до Турна породжену Ніччю потвору, яка страхом відібрала в нього силу й звитягу. Смертоносний спис Енеїв вкоротив життя зухвалому рутульцю. Турн перед смертю благає іменем Анхіса віддати його тіло батькові, старому Давнові. Еней, побачивши на плечі Турна пояс Палланта, охоплений бажанням помсти за загиблого друга, вганяє у тіло свого ворога меча і його “дух застогнав і до тіней понурих подавсь неохоче”.
Двобій Енея з Турном викликає алюзії з боєм Ахілла і Гектора в “Іліаді” Гомера. Проте симпатії тут цілком на боці Енея (у “Іліаді” ж на повагу більше заслуговує Гектор).
(2 votes, average: 4.00 out of 5)