“Співзвучність поезії Івана Франка з народнопісенною творчістю”
Про силу духу все співав.
Іван Франко
Говорячи про зв’язок поезії з народною піснею, не можна оминути проблеми жанрових особливостей лірики як одного з літературних родів. Власне, поезія виникла як пісня. Недвозначно свідчить про це походження й первісне значення слова “лірика”, яке в нашому контексті сприймається як синонім слова “поезія”. Отож “лірика” походить від грецького “ліра” із значенням “музичний інструмент, у супроводі якого виконувалась мелічна поезія”. Пізніше в Давній Греції лірикою називали
Іван Франко також не заперечував зв’язку своєї поезії з піснею. Більше того, саме народну пісню він, як і чимало інших поетів, вважав своїм першим вчителем і головним натхненником поетичної творчості. Ще під час навчання в Дрогобицькій
Іван Франко широко використовував у своїй творчості поетику народної пісні, її символіку та форму. Прикладом цього може бути вірш “Червона калина, чого в лузі гнешся?” , яка навіть назвою нагадує народну пісню “Червона калина, чого в лузі стоїш?”. Франкова пісня написана теж у формі діалогу з використанням риторичних запитань і відповідей. Проте вірш не є наслідуванням чи переспівом, адже народнопісенні образи набувають у Франка нового значення; калина-дівчина бідна, беззахисна, над усе любить сонце, світло, прагне повнокровного життя, людського щастя, а дуб-парубок – гордий, пихатий, зарозумілий, бездушний. Парубок кепкує з дівчини-сироти, гонористо запитує її, чого вона в лузі гнеться й до сонця не пнеться; чи, може, не любить світла або боїться грому, що така засмучена. У зворушливій відповіді калини – і її чарівність, і трагедія.
Зв’язок творчості поета з народною піснею завжди взаємний. Адже поет, збагнувши всі чари пісні й від неї навчившись тих чар, втілює свій досвід у власних віршах найкращі з яких згодом стають народними піснями. У цьому нас переконує й доля поезій Івана Франка.