Співвідносність образів Матері Божої і героїні твору Уласа Самчука “Марія”
Образ головної героїні роману У. Самчука “Марія” дуже подібний до найвеличнішого жіночого образу Марії, матері Ісуса Христа. Мати Божа супроводжує Марію все життя. Її прихід до церкви – це зустріч саме з Богородицею, від якої жінка черпає спокій, радість і силу. Під час вінчання Марії з Гнатом, їх благословляли “непростими образами. Не було часу поїхати та купити паристі. Один образ – Мати Божа Молошна, другий – Тсус Христос, менший розміром, а це недобрий знак”. Невідповідність образів була знаком того, що цей шлюб – фатальна
Після смерті первістка священик радить Марії звертатись до Богородиці і просити у неї сили, щоб витримати горе. Шлюбна ікона Матері Божої була з Марією завжди. Вона забрала її з собою, ідучи від Гната. Із палаючої хати сусіди винесли дітей, свекруху та декілька ікон, серед яких Маріїне благословення – Матір Божу.
У Біблії сказано, що передрікаючи Маріїну долю, праведний Семен сказав: “І самій же тобі душу прошиє меч”. На іконах є зображення Марії, на видиме серце якої націлено сім мечів. Це зображення є символом того, що Мати, яка втратила Сина, пропускає через своє серце болі, нещастя,
Ранньохристиянські апокрифічні книги містять описи життя Діви Марії. В апокрифі “Ходіння Богородиці по муках” описується сходження її до пекла. Там вона бачить муки грішників і вирішує упрохати Сина помилувати їх. Героїня роману Марія під час голодомору теж ніби спускається до пекла, переживає муки і грішників, і праведників, та її серце залишається чистим, непорочним. Вона сподівається на чудо, на спасіння. І Гнат, поклоняючись їй, як Діві Марії, говорить: “Цілую руку матері. Цілую святість велику. Цілую працю!”
“Житія святих” – це передусім повчальні історії, які мали на меті зобразити велич духовного подвигу християн, їхню святість, безгрішність, уміння протистояти спокусам і їхнє спокутування гріхів. Виклад завжди урочистий і піднесений, документальний і хронологічно послідовний. У цих житіях події описуються, а не аналізуються.
Стиль роману “Марія” багато в чому схожий на стиль апокрифів чи “Житій святих”. Автор виконує роль стороннього спостерігача, послідовно викладає події. Аналіз Маріїного життя – це “потік свідомості”, фіксація вражень. А точність кількості днів її життя – бажання письменника ще раз довести, що всі життя і всі жертви пораховані й занесені до Божих списків.