Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ Соціальний конфлікт у селі в період колективізації (по романі Б. Можаева “Мужики й баби”)

Соціальний конфлікт у селі в період колективізації (по романі Б. Можаева “Мужики й баби”)

У романі-хроніку “Мужики й баби” Борис Можаев показує, як порушується звичний уклад життя села, тільки початківця розвиватися завдяки непу, з початком кампанії масового створення колгоспів. Дія роману доводиться на кінець 1929, – початок 1930 року, тобто на найбільш гострий період розкуркулювання й суцільної колективізації. Письменник показує, як ці події приводять до глибокого соціального конфлікту в російському селі. Для цієї мети в романі великим планом даються конфліктуючі сторони: місцеві, районні й окружні керівники, що прагнуть

у лічені дні провести колективізацію, і трудове селянство. Незаконні дії керівників приводять до бунту, опору селян, чий життєвий уклад валив, а нажите непосильною працею добро фактично конфісковувала

Секретар місцевого партосередку Сенечка Зенин – з людей, що кваплять історію, що мислять однозначно й категорично. Місцева церква для нього дурдом, придатний для складу, він ніяк не зв’язує її із традиціями сільського життя. Тому він не може зрозуміти, що закриття церкви в очах селян просто компрометувало його й у його особі всю Радянську владу

Ця людина живе тільки політичною кон’юнктурою: “Яка

тепер узята лінія головного напрямку? – запитує він. – Лінія на загострення класової боротьби. Поки тримається така лінія, треба встигати виявити себе на загостренні”. Зенина не бентежить ніяке з доручень зверху – він без зазору совісті відразу готовий його виконати

“Ну що, комарики-сударики? Одержали бойове завдання й розгубилися? – запитує він у своїх помічників і відразу їх наставляє. – Эх ви, телята на приводу класового ворога. Биками треба ставати, ревіти й землю рити…

” Запопадливістю вислужитися перед вищестоящими відрізняється й член окружкому Наум Ашихмин, син татарина, що розорився. Незважаючи на своє купецьке минуле, він уважає себе пролетарем. Мрія його життя – просунутися в керівники. Коли Ашихмин потрапив в агітпроп Рязанського окружкому, “він вирішив довести, що вміє не тільки в газету писати або читати лекції, але й діяти рішуче й нещадно. Він навіть псевдонім собі придумав – Шалений”.

Ашихмин, найбільш затятий прихильник розкуркулювання заможних селян, уважав себе теперішнім борцем за соціалізм. Тримати людей у страху – головний принцип керівництва Никанора Возвышаева. Щоб зупинити забій худоби, він самовільно вводить штраф у п’ятикратному розмірі з конфіскацією майна, без санкції прокурора заарештовує людей

Стиль його керівництва ми бачимо в тім, як він наставляє своїх підлеглих проводити суцільну колективізацію: “Це не вигадки наші, а керівна директива, спущена самим товаришем Кагановичем. Полегкості нікому не буде… Три дні вам строку…

20 лютого все повинні бути в колгоспах! Не проведете в строк кампанію – захопите із собою сухарі. Назад не повернетеся”. 20 лютого в Тихановском районі – районі суцільної колективізації – усе повинні були вступити в колгосп. Але мужики вперлися, не стали здавати насіння

Возвышаев дає команду збивати замки з комор, брати селян під арешт, штрафувати. Це викликало величезну хвилю збурювання. Мужики у Веретье переламали суспільні годівниці й утекли в ліс, у селі Красухине побили Зенина й тримали його під арештом, годівниці розбили, магазини розграбували, насіння розтаскали. У Желудевке повибивали вікна в сільраді, спалили паперу. Селяни не могли прийняти насильницьку колективізацію, особливо таку, який її розуміли описані вище керівники

Те, що в романі цим останнім приділено досить велика увага, говорить про глибину авторського задуму. Ашихмин, Возвышаев, Зенин – це новий соціальний тип. Це люди, які готові на будь-які протизаконні дії, виконуючи директиви зверху. Дії таких людей і привели до соціального конфлікту в селі в період колективізації. А те, що Можаев саджає тихановских коллективизаторов на лаву підсудних, підкреслює авторську думку про лукавство вищого керівництва країни, пытавшегося відмежуватися від злочинів. Над причинами що відбувається замислюються такі герої роману, як учитель Дмитро Успенський, Марія Обухова, Озимов.

У суперечці з Ашихминым Дмитро Успенський доводить: “Одну справу – дореволюційний кулак, зовсім інша справа – післяреволюційний. Земельні наділи по їдцях нарізані. Якщо все його багатство від власної праці так від казенного наділу, так що ж це за кулака?.. Де, з якої корови кінчається селянин-середняк, а починається кулак…

Де той устав або хоча б паперова директива, що визначила б розмір кулацкого господарства? Раніше в Росії кулаком називався баришник, лихвар, перекупник, а не хлібороб…” Успенський називає активістів колективізації “мізинками Иудушки”, обвинувачуючи їх у всіх беззаконнях, якими супроводжувалася кампанія по розкуркулюванню. Глибше розкрити Корінь виниклі на селі конфлікту допомагає образ Андрія Івановича Бородіна, якого можна віднести до центральних фігур оповідання

Цьому селянинові далека спрага накопичення. Дружину свою, котра вмовляє його розвести корів, купити сепаратор, він не слухає. Він любить природу, луги, коней. Руда кобилка Веселка – його відрада

Відвести її на загальний стан, як і іншу живність, він просто не може. Тому Бородін вирішує не вступати в колгосп. “Не те лихо, що колгоспи створюють; лихо, що роблять їх не по-людському, – вусі скопою валять: інвентар, насіння, худобину на загальні двори зганяють, всю, аж до курей”, – говорить він. Незважаючи на те, що Андрій Іванович входить до складу сільради, він відмовляється брати участь у розкуркулюванні, бачачи, як руйнується при цьому життя селян: “Якщо ви самі судите, не спросясь миру, те самі й здійснюєте свої постанови. Я вам не исполнитель™ Хто кулак, а хто дурень – визначає схід, а не група бідноти”.

За це Ашихмин бере Бородіна під варту. Протест Андрія Івановича настільки глибокий, що він навіть не слухає свого брата, незважаючи на те, що до цього законом життя в їхній сім’ї було бути завжди разом, тому що тільки тоді можна чогось домогтися. Максим Бородін умовляє його вступити в колгосп: “Ну надягнемо ці ихние колгоспні шинелі так сіряки… Паплюжимо рік, інший

Все-таки побачать, що в колінах тиснуть. Ну посміються так скинуть. За старе візьмемося, за своє споконвічне-плоскінне”.

Але брат однаково не погоджується йти в колгосп. Йому це саме ” споконвічне-плоскінне” дорожче всього, і він не збирається на догоду кому-небудь міняти своє життя. Мені здається, що саме тому в селі в період колективізації виник такий гострий конфлікт

Тому що більшість селян не хотіли розставатися зі звичним ним укладом життя, що був закладений ще їхніми предками. Саме про цьому й говорить Б. Можаев у своєму романі. Дії колгоспних активістів були спрямовані проти селян, джерелом добробуту яких була тяжка праця від зорі до зорі, уміння господарювати, особиста зацікавленість у результатах своєї роботи

На цьому тримається російське селянство й саме це викликало таку ворожість прихильників колгоспного укладу. Я думаю, що Б. Можаев у своєму романі “Мужики й баби” зміг показати не тільки сам конфлікт на селі в період колективізації, але й корінь цього конфлікту


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Соціальний конфлікт у селі в період колективізації (за романом Б. Можаєва “Мужики і баби”) У романі-хроніці “Мужики і баби” Борис Можаєв показує, як порушується звичний уклад життя села, який щойно розпочинає розвиватися завдяки непу, з початком кампанії масового створення колгоспів. Дія роману припадає на кінець 1929, – початок 1930 року, тобто на найбільш гострий період розкуркулення та суцільної колективізації. Письменник показує, як ці події...
  2. Соціальний конфлікт і його розв’язання (За оповіданням В. Винниченка “Солдатики!”) Володимир Кирилович Винниченко – один з найвидатніших українських письменників XX століття. Він підніс українську прозу і драматургію до світового рівня. Тематика його творів була завжди актуальною. Один з прикладів гостроактуальної прози Володимира Винни­ченка – оповідання “Солдатики!”, яке має підзаголовок “Малюнок із селянських розрухів”. Настало бурхливе XX століття – епоха, повстання...
  3. Конфлікт “Наталки Полтавки” в основному має соціальний характер Особливо помітний зв’язок п’єс Котляревського з літературною традицією українського театру XVIII століття, зокрема з такими жанрами, як інтермедії та інтерлюдії. Саме автори цих гумористичних жанрів брали матеріал з життя, з реальної дійсності, з усної народної Творчості. У цілому необхідно підкреслити оригінальність і самостійність талановитого драматичного твору Котляревського. Автор “Наталки Полтавки”...
  4. Зображення колективізації в романі М. Шолохова “Піднята цілина” Роман Шолохова “Піднята цілина” розглядався увесь час як вихваляння радянського ладу. Мені здається, що якщо читати його непредвзято, те можна побачити неоднозначне відношення автора до тих методам, якими проводилася колективізація, до зарахування багатьох людей у розряд “ворогів”, та й до самої колективізації і її наслідків. Починається колективізація в хуторі Гримлячи-Чий...
  5. Образи баби Палажки та баби Параски Іван Нечуй-Левицький присвятив цьому колоритному образу – бабі Палажці та її одвічній суперниці бабі Парасці – окремі оповідання, гумористичний струмінь у назвах яких, напевно, привабить читача прочитати їх на дозвіллі: “Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти” і “Не можна бабі Парасці вдержатися на селі”. Отже, ” Кайдашева сім’я ” хоч і...
  6. Зображення гострої боротьби на селі в романі А. Голівка “Бур’ян” Увесь світ знає “Бур’ян” А. Головко. Це добуток у свій час був як вибух, як грім серед ясного неба, тому що підняло такі питання, про які навіть боялися говорити вголос. Ці питання хвилювали й зараз хвилюють людей, які працюють на землі. Це, по-перше, землевпорядження, по-друге, бюрократія, по-третє, бандитське свавілля. Іноді...
  7. Тема колективізації та голодомору у романі-хроніці У. Самчука “Марія” І. “Марія” У. Самчука – перший в українській літературі твір про насильницьку колективізацію та голодомор 1933 року. (Український письменник-емігрант Улас Самчук 1933 року написав роман-хроніку, роман-спалах “Марія”. Сильнішого твору про голодомор в Україні нема й досі. Автор зумів торкнутися у романі таких важливих проблем, як проблеми батьків і дітей, любові...
  8. Соціальний протест у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” був надрукований в 1866 році. Це роман про сучасну Росію, що пережила епоху найглибших соціальних зрушень і моральних потрясінь, роман про сучасного героя, що вмістив у груди свої всі страждання, боль, рани часу. Уже на самому початку цього добутку ми дізнаємося, що його...
  9. Соціальний протест у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” був надрукований у 1866 році. Це роман про сучасну Росії, яка пережила епоху найглибших соціальних зрушень і моральних потрясінь, роман про сучасне героя, разом у груди свою всі страждання, болю, рани часу. Вже на самому початку цього твору ми дізнаємося, що його головний...
  10. Тема колективізації та голодомору у романі У. Самчука “Марiя” Роман “Марія” – перший в українській літературі твір про голодомор і насильницьку колективізацію – закінчується страшно і трагічно. Старий, знесилений голодом Корній жорстоко розправляється з сином-запроданцем і йде у невідомість, щоб померти. Дочка і онука гинуть із голоду, а самотня Марія, простившись із Гнатом, перебуває в агонії перед смертю, страшною...
  11. Конфлікт особистості і держави у романі Василя Гроссмана “Життя і доля” У романі Василя Гроссмана “Життя і доля” конфлікт особистості і держави показаний у всій його глибині. Не випадково для розкриття цієї теми автором обраний такий історичний період у житті нашої країни, як Велика Вітчизняна війна. Письменник вважав, що війна з усією гостротою виявила проблеми сучасності, оголила основні протиріччя епохи, письменник...
  12. Тема колективізації та голодомору у романі-хроніці “Марія” Роман “Марія” – перший в українській літературі твір про голодомор і насильницьку колективізацію – закінчується страшно і трагічно. Старий, знесилений голодом Корній жорстоко розправляється з сином-запроданцем і йде у невідомість, щоб померти. Дочка і онука гинуть із голоду, а самотня Марія, простившись із Гнатом, перебуває в агонії перед смертю, страшною...
  13. СОЦІАЛЬНИЙ ПРОГНОЗ Е. ЗАМЯТІНА Й РЕАЛЬНІСТЬ XX СТОЛІТТЯ(По романі “Ми” ) Теперішня Література може бути тільки там, де неї роблять не виконавчі й благонадійні, а божевільні єретики… Е. И. Замятін Євгеній Іванович Замятін став друкуватися з 1913 року, і із цього часу придбали популярність його повести “Повітове”, “На куличках”, “Остров’яни” і інші. Роман “Ми”, написаний автором в 1921 році, побачив світло...
  14. Який соціальний зміст протиставлення образів Обломова й Штольца у романі Обломів? Тема роману “Обломів” – зображення російської дійсності напередодні реформи 1861 року. Ідея роману не новий: головний герой Обломів – “зайва людина”, ледачий, марний, а тому й нещасний. Добролюбов у статті “Що таке обломовщина?” ставить його в один ряд з Онєгіним, Тентетниковим (герой другого тому “Мертвих душ”), Печориним, Бельтовим (герой роману...
  15. Осмислення історичної долі українського народу в період голодомору 1932-1933 рр. у романі В. Барки “Жовтий князь” Більшу частину свідомого життя В. Барка прожив в Америці, але кожною часточкою своєї душі належав Україні. За неї від уболіває, для неї пише. Письменник мріє про вільну та суверенну державу, в якій би утвердилася справжня демократія, де кожна окрема людина була б найвищою цінністю. Знаючи, що в Україні не могли...
  16. Зображення насильницької колективізації в творі У. Самчука “Марія” Роман Уласа Самчука “Марія” – перший в українській літературі твір про насильницьку колективізацію. Лозунг суцільної колективізації був офіційно проголошений на листопадоної му пленумі УКВКП(б) 1929 р. Сталін називав колективізацію “революцією звн ху”. Він мав рацію. Селяни-власники не виявляли навіть найменшої готовиш і відмовлятися од власності й робили це тільки під...
  17. Герой повести Можаева “Живий” Федір Кузькин На прізвисько Живий – продовження черги російських безжурних правдолюбців – від фольклорного Иванушки-дурака до Василя Теркина. Лиха його почалися ще до війни, коли його за відмову від належному голові посади й перекірлива вдача саджали у в’язницю. А зараз, в 1956 році, він інвалід Вітчизняної, уже літній, котрому нелегко...
  18. Як я розумію конфлікт у романі “Батьки й діти” Роман “Батьки й діти” написаний у переломний момент розвитку суспільства, під час загострення відносин між двома епохами – старої, існуючої раніше й у пору написання роману, і нової, котра повинна була прийти на зміну старої. Стара епоха представлена дворянством і аристократією, а нова – демократами. Саме в такий переломний момент...
  19. Скорочено “Стоїть в селі Суботові…” Шевченка Вірш “Стоїть в селі Суботові ” Шевченко написав, перебуваючи 1845 року в селі Мар’янське в родині Олександра Лук’яновича. “Стоїть в селі Суботові…” Шевченко аналіз Тема: висловлення поетом критики стосовно діяльності Б. Хмельницького, зокрема за необачний Переяславський союз з Московією, який призвів до втрати української державності. Ідея: заклик-звернення до недругів не...
  20. Де б я волів жити – в місті чи в селі Питання, де жити, в місті чи в селі, несподівано виявилося для мене досить непростим. Я ніколи над цим не замислювався, просто жив собі з народження в місті, і все. Отже, мені видалося цікавим поміркувати над цим. Я звик до великого міста, де вирує життя, навіть уночі шумно і люди завжди...
Соціальний конфлікт у селі в період колективізації (по романі Б. Можаева “Мужики й баби”)
«
»