Собор Паризької богоматері характеристика образа есмеральди
Есмеральда – юна циганка-танцівниця в Парижу XV в. Красуня й сирота, не знаючих своїх батьків, вона по сюжеті роману стає предметом страсті декількох чоловіків: боягузливого поета Пьера Гренгуара, демонічного архідиякона Клода Фролло й виродка-дзвонаря Квазімодо. Однак вона сама байдужа до всім трьох і цнотливо закохана в четвертого – незначного й легковажного Феба де Шатопера, красеня капітана королівських стрільців. Ложно обвинувачена в замаху на життя капітана, а також у чаклунстві й магії, вона присуджена судом до смерті; сміливі,
У той же час есмеральда слабка й уразлива, легко стає жертвою своїх і чужих страстей; вона зворушливо й сліпо довіряє безсердечному Фебу де Шатоперу, ища в нього захисту від всіх негод, і з відразою отшативается від глибоко відданого їй Квазімодо; вона беззахисна проти машини паризької юстиції й королівської влади, що равнодушно посилають її на смерть