Сніговик (твір-опис)
Незвичайний сніговик з’явився в нашому лісопарку. Відвідувачі цього дивного куточка природи, відправляючись на прогулянку, обов’язково беруть із собою овочі і фрукти для… сніговика.
Сніговик стоїть на затишній галявинці, оточеній соснами й березами. Його ліпили кілька годин і дорослі, і діти. Як і належить, для носа використовували яскраво-жовтогарячу морквину, для очей – волоські горіхи, а, оскільки відра не знайшлося, щоб надіти на голову сніговика, на верхівку поклали велике червоне яблуко. Через деякий час, прийшовши до лісопарку,
Мимо пробігав лижник. Зупинившись, він сказав: “Минулого разу я бачив, як ви прикрашали сніговика. І горіхи, і морква, і яблуко стали харчем птахів і звірів. Адже тут господарюють білки і птахи. Я сам і мої товариші тепер приносимо до сніговика різні ласощі для них”. Він вийняв з кишені жменю насіннячка й висипав їх до підніжжя сніговика. Вийняв морквину і сказав: “От тобі, сніговик, новий ніс. Вибач, але яблук немає”, – і побіг далі. “І
Наступного дня ми знову були біля сніговика, але вже з гостинцями. Після нашого візиту на голові в нього було вже не одне, а кілька яблук та два носи-морквини. А ще ми принесли шматки хліба, насіннячка. “Усі ці подарунки тобі, сніговик! – звернулися ми до нього, як до живої істоти. – Але ти поділися угощенням зі своїми друзями – білками і птахами! А якщо навіть випадковий перехожий захоче поласувати яблуком або морквиною, не ображайся на нього. Ми провідаємо тебе знову і прийдемо не з пустими руками. Ти тільки не тань, будь ласка!”