Скорочено Близнята І. Липа
Одна дуже вбога жінка народила двох синів – близнят. Якось уночі, коли діти спали в колисці, вона задумалася над їх долею і зажурилася. Раптом біля неї з’явилася Доля і запитала, чого вона хоче для своїх дітей. Мати попросила одному сину щастя для сучасних людей, а другому – для майбутніх.
Доля вклала в душу одного хлопчика розуміння людських пристрастей і подарувала йому три яблучка: одне скляне, друге золоте, а третє цілком звичайне, таке, як ще в раю росло.
Другому синові доля вклала в душу глибоку допитливість і подарувала йому
І сказала Доля:
– Завдяки цим подарункам твої діти стануть такими, як ти побажала.
Діти підростали. Перший змалечку був балакучім, веселим, допитливим. Другий був мовчазним, спокійним, замисленим. Обидва брати берегли свої дарунки.
Коли хлопці виросли, то той, що був допитливим, помандрував по світу, а веселий збудував собі палату, та не просту, а таку, якої ще ніде на світі не було.
Всі, хто приходив до чарівної палати, були веселі, задоволені й щасливі. Звідти вже ніхто не виходив сумним або розчарованим. З усієї країни
Та це ще не все. Найдивнішим дивом у тій палаті були три кімнати, куди входили тільки ті, які нічим не могли втішитися, ніколи не сміялися й не раділи. У кожній кімнаті на золотому ланцюжку висіло яблучко. Більше там не було нічого. В одній кімнаті яблучко було скляне, в другій – золоте, а в третій – звичайне, таке самісіньке, як росло в раю. У ті кімнати господар водив тільки тих сумних та тужливих, що не знаходили для себе втіхи у всій палаті.
А тим часом сусідній цар заволодів усією країною, спалив чудернацьку палату й порозкидав чарівні яблучка.
Господар палати помер з горя, і тоді люди зрозуміли, що вони опинилися у тяжкій неволі. Це сталося тому, що, насолоджуючись власним життям, вони зовсім перестали думати і дбати про свою державу.
Менший брат ходив по світу, до всього приглядався, хотів зрозуміти, пізнавав людське життя. Повернувся мудрий брат на свою батьківщину й побачив руїни.
Він зрозумів, що безжурне життя стало причиною поневолення його народу. Однак мудрий брат знав, що все змінюється і після сліз повинен бути сміх, після суму – радощі, після бідності – багатство, після нещастя – щастя, після зими – весна, після рабства – воля. Вирішив, що все зробить для того, щоб повернути волю своєму народові, й чекав слушного часу.
Мудрий брат дістав млинок, що дає кожному те, що йому бракує; барабан, з якого вискакують озброєні козаки; шаблю, що робила володаря безстрашним. За допомогою цих речей мудрець звільнив рідний край. Проте війська, входячи в сади, що виросли з яблук його брата, стихали. Сидить військо у тих садах: у скляному пустує, у золотому мріє, у райському спочиває. Брат пішов визволяти військо з садів, але сам заснув там.
Спить, і сниться йому сон: що говорить до нього його маленька Земля, подаровано Долею, а в тій Землі гори, вкриті хмарками, шумлять моря, а в озерах віддзеркалюються срібні зорі. І каже Земля:
– Побував ти у всіх країнах і пізнав усі народи. То чи щастя людей у мізерних забавах і пристрасних задоволеннях? Встань, збуди своє військо, бо вороги, що засіли у фортеці, знову готуються, щоб накласти кайдани на цілу країну.
Прокинувся мудрий брат, вирубав, викорчував шаблею сад, що одурманив його а тоді ударив у барабан, та так гучно, що все військо прокинулося від мрій і пустощі і рушило в наступ на фортецю. Відібрали зброю і клейноди, а чужинців порубали.
Коли ж мудрий брат вийшов привітати військо і щасливий народ з перемогою, у побачили, як він змінився за останню ніч. Замість сивини – золоті кучері, замість похиленої старечої постаті – прекрасний юнак. І став народ вільним на віки вічні!
Одному з синів за бажанням матері судилося дбати про щастя сучасних людей, другому – майбутніх. Мудрий брат повернув волю своєму народові – і відступила старість перед молодістю: із сивого старця він перетворився на прекрасного юнака. У цьому – непереможна сила добра, бо подвиги, здійснені в ім’я народу, вічно живуть в його пам’яті.
Своєю казкою І. Ліпа нагадує нам, що призначення людини – залишити після себе добрий слід на Землі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)