Синиця й термометр (твір з елементами оповідання й опису)
У цей день, як і завжди, я прийшов зі школи додому й сіл за комп’ютер. Уроків було задано небагато, і я вирішив пограти. Але зненацька мою увагу залучив дивний стукіт, що чувся з балкона. Там у нас годівниця для птахів, але на цей момент у ній корму не було, але не було й птахів. Постукування тривало. Мені стало моторошно: у квартирі нікого, я на самоті, на випадок чого й кликати на допомогу нікого. Я навшпиньках почав наближатися до балконного вікна. Уже посередині кімнати я зрозумів, у чому справа. На термометрі за вікном висіла синиця й постукувала
Сонце щедро висвітлювало синицю. “Я розглянув її зеленувату спинку, жовте черевце, розділене уздовж чорною смугою. У синиці були чорні очі, з металевим блиском голова, шия, горло, білі щічки”. Я зробив ще кілька кроків до балконних дверей, але синиця спурхнула й полетіла ладь
Я подивився на термометр. Незважаючи на те, що на нього падали сонячні промені, ртутний стовпчик показував мінус десять. Мій погляд упав на порожню годівницю. Можливо,
Я сіл за комп’ютер. Час від часу поглядав у вікно. Иулыбался.