Синиця і термометр (твір з елементами розповіді й опису)
Цього дня, як і звичайно, я прийшов зі школи додому і сів за комп’ютер. Уроків було задано небагато, і я вирішив погратися. Але несподівано мою увагу привернуло дивне стукотіння, яке чулося з балкона. Там у нас годівниця для птахів, але на цей момент у ній корму не було, але не було й птахів. Постукування тривало. Мені стало моторошно: в квартирі нікого, я на самоті, в разі чого і гукати на допомогу нікого. Я навшпиньках почав наближатися до балконного шкпа. Вже посередині кімнати я зрозумів, у чому річ. На термометрі за вікном висіла синиця і постукувала
Сонце щедро освітлювало синицю. “Я роздивився її зеленувату спинку, жовте черевце, розділене вздовж чорною смугою. У синиці були чорні очі, з металевим блиском голова, шия, горло, білі щічки”. Я зробив ще декілька кроків до балконних дверей, але синиця спурхнула і полетіла геть.
Я подивився на термометр. Незважаючи на те, що на нього падало сонячне проміння, ртутний стовпчик показував мінус десять. Мій погляд впав на пусту
Я сів за комп’ютер. Час від часу поглядав у вікно. І посміхався.