Символіка образу собору у романі О. Гончара
І. Висока оцінка роману О. Гончара “Собор” літературною критикою 80-х років XX ст. (домінує світло і чистота, висока мораль і духовність).
ІІ. Символічність образу собору у романі.
1. Особливість стилю Гончара у романі (за визначенням самого письменника – “поетичний реалізм”, коли “в землю – корінь, віти – в небеса”; звідси романтична манера письма, символічність багатьох образів).
2. Собор в житті героїв роману – Миколи Баглая й Єльки (для Миколи собор – таємниця, яку не можна пізнати; для Єльки – блакитні
3. Боротьба за собор (не боротьба за людські душі, вона вимагає від людей виявити свою сутність; байдужість до долі собору тих, хто перетворив його на склад, або мріє відкрити там кафе чи базар – це зубожіння душ людей; вони “не мають соборів в душі”, висока моральність дій тих, хто здатен відстояти свою святиню, зокрема Миколи Баглая, образ якого наприкінці роману набуває біблійної масштабності).
4. Символічний зміст образу собору (собор – витвір “козацького зодчества”, занедбаний у радянські часи; зараз він під наглядом реставраторів, його треба не тільки зберегти, але
“Бережіть собори своїх душ” (актуальність проблем, окреслених автором роману, в наші дні; ці проблеми не вирішені ще й сьогодні).