“Щоденник” Довженка – зірець власних дум та переживань письменника
“Щоденник” – символ нескореного духу. Ці окремо зроблені записи вміщують роздуми митця більше ніж за десятиліття і розташовані автором у хронологічному порядку. Але прочитані разом, є різновидом мемуарної літератури з одного боку, з іншото – самостійним літературним твором. Усі думки і помисли О.. Довженка, висловлені у “Щоденнику”, глибокі і сповнені філософського осмислення сучасного і майбутнього України, співчуттям до народу у тяжкі для нього роки. Автор саркастично засуджує тоталітарну систему, яка породжувала кар’єристів
Митець з болем згадує про занедбані пам’ятники старовини, розбазарювання Києво-Печерської лаври, занепад музеїв, знищення всього українського: “Країна виховання безбатченків! Безбатченків без роду, без племені. Де ж і рости дезертиру,
Образ автора у “Щоденнику”. Автор є невіддільним від народу. Він страждає разом з ним. Тому дуже мало знаходимо рядків в його “Щоденнику” про особисте, навіть інтимне. Лише кілька рядків про дружину і вірного друга – Юлію Солнцеву, про свою хворобу та матеріальні нестатки. Перед нами людина з державним мисленням, справжній філософ. О. Довженко постійно змушений жити в Москві, хоча страшно сумує за Києвом, рідною землею. О. Довженко з болем стверджує:
“Нема добра на Україні, Мало ми шанувалися. Все думали вимітати залізною мітлою та “калєним” залізом. Та все доказували щось там одне одному”.
Художні особливості “Щоденника”. Вони включають у себе всі ознаки цього різновиду мемуарної літератури. Це фрагментарність, повтори, звертання, емойні вислови. Стиль твору суворо-реалістичний, часом романтично-піднесений чи іронічно-саркастичний. Щоб зрозуміти О. Довженка, можна не читати його біографію, – варто прочитати “Щоденник”.