Що я люблю, чим я живу (нарис)
У кожної людини настає час, коли вона аналізує своє життя. Мені – дванадцять. Чи не вперше замислююся над тим, що я люблю, чим живу.
Найбільше у світі я люблю своїх батьків. Вони подарували мені життя, і я не знаю кращих порадників та друзів. Саме в них учуся бути доброзичливою
до людей, не відповідати грубістю на ущипливе слово, бути завжди привітною до оточення, незважаючи на власний настрій.
Кожного разу, коли я в чомусь маю сумнів чи потребу з кимось порадитися, іду до батьків. Вони не просто радять, вони навчають приймати рішення
Вони дають мені все необхідне для життя: свою любов, освіту, дбають, щоб у майбутньому я обрала улюблену професію. Але найважливіше – вони виховують мене справжньою людиною.
Люблю великодній ранок, коли ми всією родиною зустрічаємося біля церкви з нашими друзями і вітаємо один одного: “Христос воскрес! – Воістину воскрес!”
Люблю Святий вечір, коли вся сім’я, помолившись, сідає до святкового столу, бабуся благословляє кутю й усім бажає до наступного року дочекатися. І я щаслива, бо ми всі разом.
Я не хочу заглядати в далеке майбутнє, а хочу просто жити, відчувати й цінувати кожну хвилину свого життя, бо вона промайне й уже ніколи не повернеться.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)