Шаламов Колимские оповідання
Варлам Шаламов – один із самих великих російських письменників 20 – го сторіччя, людина непохитної мужності і ясного, пронизливого розуму. Він залишив після себе разюче по глибині й художності спадщина – Колимские оповідання, що малюють безжалісно правдиву й пронизливу картину життя й людських доль у сталінському Гулаге.
Колимские оповідання стали для Шаламова спробою поставити й вирішити найважливіші моральні питання часу, питання, які просто не можуть бути дозволені на іншому матеріалі. Це, насамперед, питання про правомірність
Образ табору в оповіданнях Шаламова – це, на перший погляд, образ абсолютного зла. Постійно прихожа на розум метафора пекла має на увазі не тільки нелюдські борошна ув’язнених, але й інше: пекло – це царство мертвих. В оповіданнях Шаламова, потрапивши в крижане царство Колими, що захоплюється цим новим Вергілієм, випливаєш за ним майже машинально й не можеш зупинитися, поки не дійдеш до кінця. Одне з оповідань, “Надгробне слово”, так і починається: “Усі вмерли…” Письменник по черзі воскрешає в пам’яті тих, з ким зустрічався й кого пережив у таборах: свого товариша, розстріляного за невиконання плану його ділянкою, французького комуністаа, який бригадир убив одним ударом кулака, свого однокурсника, з яким зустрілися через 10 років у камері Бутирської в’язниці… Смерть кожного з них виглядає як щось неминуче, буденне, повсякденне. Смерть – це не найстрашніше – от, що вражає найбільше. Частіше вона не трагедія, а порятунок від борошн, якщо це своя смерть, або можливість витягти яку – або вигоду, якщо чужа. В іншому оповіданні з льодову душу спокоєм автор розповідає, як два лагерника викопують із промерзлої землі тільки що похований труп, радуючись своїй удачі – білизна мертвого вони завтра проміняють на хліб і тютюн (“Ніч”).Немислимий голод – найдужче із всіх колимских почуттів. Але і їжа перетворюється лише в утилітарний процес підтримки життя. Всі ув’язнені їдять дуже швидко, боячись втратитися й без того вбогого пайка, їдять без ложок, через борт тарілки, лочиста вилизуючи мовою її дно. У цих умовах людин дичавіє. Один юнак їв м’ясо людських трупів з моргу, вирубуючи шматки чоловічини, “не жирні, звичайно” (“Доміно”). Побут ув’язнених – ще одне коло колимского пекла. Подоби жител – величезні бараки з багатоповерховими нарами, що вміщають по 500 -600 чоловік, матраци, набиті тільки сухими гілками, ковдри із сірими буквами “ноги”, повна антисанітарія, хвороби – дистрофія, пелагра, цинга, – які зовсім не є приводом для госпіталізації…Так крок за кроком читач усе більше довідається й стає свідком знецінювання людського існування, знецінювання особистості, повної девальвації понять про добро й зло. Тема твору розтління душі людини стає лейтмотивом для автора Колимских оповідань. Він уважав її однієї з найважливіших і складних для письменника: “От головна Тема твору часу – розтління, що Сталін вніс у душі людей” Ще одна важлива особливість оповідань Шаламова пов’язана з тим, що ГУЛАГ розглядається їм як точна соціально – психологічна модель тоталітарного, сталінського суспільства: “…Табір – не протиставлення пекла раю, а зліпок нашого життя… Табір… мироподобен. У ньому немає нічого, чого не було б на волі, у його пристрої, соціального й духовному” Інша яскрава чорта, що ріднить табір з вільним миром – безкарність влада імущих. Картини їхніх звірств – майже сюрреалістичні. Вони обкрадають, калічать і вбивають ув’язнених, хабарничають, роблять підробки. Їм дозволені будь-які жорстокості, особливо у відношенні слабких, тих, хто хворий, хто не виконує норму
Оповідання Шаламова – дуже жорстокі по своїх сюжетах. Дуже гіркі й нещадні. Але вони не придушують душу – не придушують, завдяки величезній моральній силі героїв: Криста, Андрєєва, Голубєва або самого оповідача – завдяки силі їх внутрішнього морального опору. Ці герої побачили в таборах всі щаблі низькості й щиросердечного падіння, але самі встояли. Виходить, як ні важко, але встояти все-таки можна. Навіть у колимском пеклу! Це, імовірно, і є головний урок Шаламова для нас, його читачів. Моральний урок для сьогодення й майбутнього, без повчань і моралізування
(1 votes, average: 5.00 out of 5)