Самопізнання
Напевно, народна медицина таке ж давня, як і людство. Це первісна людина повинен був робити собі медична допомога, і цілком природно, що він шукав засоби лікування насамперед у світі Рослин. З виникненням землеробства й розвитком тваринництва розширюються пізнання про рослинний і тваринний світ: обробляючи шкіру, наші пращури відкрили для себе грузлі властивості дубової й вербової кори. Первісна емпірична народна медицина розвивалася під впливом практики, а спостереження над природою накопичувалися й передавалися усно наступним поколінням.
Рукописні травники того періоду дійшли до нас, з них ми черпаємо відомості про тодішню медицину. Історія знає імена народних лікарів Київської Русі: Февронія, Дем’ян – Целебник, Агапит – “лікар бездомний”. У джерелах згадується ім’я Єфрема Переяславского, що відкрив в XII сторіччі в Переяславі лікарню, Григорія Премудрого, Іпата Целебника й інших. Паралельно з використанням трав у багатовіковому досвіді практикуються
По давніх поданнях, змови втрачають силу, коли щось у них змінюється або забувається. Саме завдяки цьому більша їхня частина дійшла до нас у своїй первісній формі. У багатьох з них фігурують елементи дохристиянських вірувань, багато змов поєднують язичеські й християнські елементи. Ще один засіб лікування народної медицини – вода.
Вона виконувала функцію очищення. Способами використання були купання, обмивання, ходіння по росі, умивання нею. Воду “наговорювали” для змови, “пристріту”, “лікування переляку” і ін. Наш народ нагромадив найбагатші знання щодо народної валеологии. Народна медицина вчить нас жити в гармонії із собою й природою, раціонально користуватися природними ліками