Розкрийте значення алегоричних образів байок Г. Сковороди
Г. С. Сковорода – перший український байкар, який використав досвід створення байок від Езопа та Федра: багатство змісту, досконалість форми, виразність алегорії, викривальну силу.
Першу байку він написав віршем 1760 року в Харкові. Причиною написання байки, як твердить сам автор, було те, “що багато хто з учнів,
Нітрохи для цього не народжені, навчалися”. Сказана езопівською мовою гірка правда мала свою дію – єпископ звільнив від непосильної праці понад 40 “недорослів”, яких учив Сковорода. Вже перша спроба показала, який
Писати байки Сковороду спонукало саме життя з безліччю явищ і фактів, вартих осміяння, осуду та бажання виправити вади, навчити, передати свій життєвий досвід, поділитися наслідками багатьох роздумів. Зразком цього жанру була для нього класична грецька та римська байка і передусім творчість Езопа. Виразно позначився на байках Сковороди і вплив усної народної Творчості, зокрема влучних прислів’їв та приказок із їх мудрістю і дотепністю, висловленою в лаконічній, афористичній формі.
Протягом 1769-1774 років, перебуваючи у Харкові та навколишніх селах, Сковорода
Більшість байок – Твори оригінальні, а коли часом Сковорода й використовує якусь фабулу Езопа, то насичує її цілком новим змістом. Так, у байці “Олененя і Кабан” письменник відтворює ситуацію, подібну до тієї, в яку потрапляють Езопові граки, убравшись у пір’я павича. Але якщо Езоп лише застерігає від такого роду вчинків, щоб не потрапляти в смішне становище, то Сковорода викриває не стільки прагнення похизуватися чужою пишною одежею, скільки намагання використати свою “нову одежу” на те, “щоб… проломлюватися крізь законів громадянських загороди”.
У багатьох байках провідною є думка про необхідність жити “за природою”, про те, що праця за нахилом, за покликанням, за здібностями приносить насолоду людині й користь суспільству. Чи не найкраще розкрито цю думку в байці “Бджола і Шершень”. Тут ідеться не лише про природженість праці, а й про життєву необхідність трудитися. Труд творчий, труд за природними нахилами – це джерело справжнього щастя. І горе, коли людина не за свою справу береться. “Природжене діло є людини найсолодший бенкет”,- стверджує Григорій Сковорода.
Ідея природженості праці є провідною і в байках “Орел і Черепаха”, “Жайворонки”.
Обстоюючи важливу роль природного нахилу, Григорій Сковорода звертає увагу на велике значення практики, досвіду (“Дві Курки”).
У системі поглядів, що їх викладено в “БайкахХарківських”, значне місце посідає одне з важливих питань філософського вчення Сковороди – роздуми про людське щастя. На думку письменника, щастя не треба шукати ні за морем, ні на небі, воно завжди поруч або в самій людині. У байці “Зозуля і Дрізд” стверджується: “Щасливий той, хто поєднав природжену свою роботу з загальною. Вона є справжнє життя”. Проте щастя людини не лише в природженій праці, а й у дружбі, щирій, безкорисливій (“Пес і Вовк”, “Соловей, Жайворонок і Дрізд”).
Висновок. Спадщина Г. С. Сковороди є дорогоцінним надбанням української і світової культури, в якій митець возвеличував любов простого народу до праці, засуджуючи дармоїдство і паразитизм. Своїми байками автор продовжив кращі світові традиції цього жанру. “Байки Харківські” відбивали філософські погляди Г. С. Сковороди і створили грунт для сатири майбутнього. У байках засуджуються різні людські вади – обмеженість, дурість, самодурство, нерозсудливість, звучить повага до народної мудрості.
Опорні слова й поняття: перший український байкар, алегорія, езопівська мова, роздуми про людське щастя.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)