Роздум за твором Івана Липи “Близнята”
Звісно ж, кожна мати бажає для своєї дитини долі, кращої за свою, і У творі Івана Липи “Близнята” ми бачимо, як у колискових піснях, звертаю” чись до своїх крихіток, ненька передає їм всю любов свого щирого серця, мріє про їх майбутнє. Вбога жінка побажала своїм близнятам – бути щасливими, цоб не знащи бідності, нужденного життя. А трохи пізніше додала, щоб дбали і:е тільки про: себе, а й про всіх знедолених. Одному з синів за бажанням матері судилося дбати про щастя сучасних людей, другому – майбутніх. Щедрими подарунками наділила Доля
Брати підростали, подарунки для них були найдорожчим скарбом. Прийшов час кожному піти своїм шляхом. Один збудував палату, де люди звільнялися від сумнівів, сміялися та веселилися, навіть ті, хто керував країною, забували про все на світі. Але невдовзі завойовники спалили чудернацьку палату, порозкидали чарівні яблука. Помер з горя їх володар.
Другий брат мандрував світом, вивчаючи його, шукаючи
І відступила старість перед молодістю: мудрий брат із сивого старця перетворився на прекрасного юнака з золотими кучерями. У цьому – непереможна сила добра, бо подвиги, здійснені в ім’я народу, вічно живуть у його пам’яті. Таких синів не забуває Земля! Усім нам слід пам’ятати, що “мізерні забави і пристрасні задоволення” не можуть зробити людину щасливою. Наше призначення – залишити після себе добрий слід на Землі. І наші неньки будуть нами пишатися!