У деякому царстві, у деякій державі живав-бував хтось Бухтан Бухтанович; у Бухтана Бухтановича була вибудувано серед поля пекти на стовпах. Він лежить на печі по напівлікоть у тараканьем молоці. Приходила до нього лисиця й говорила: «Бухтан Бухтанович, бажаєш чи, я тебе женю у царя на дочці?» — «Що ти, лиска!» — « Є чи у тебе скільки-небудь грошей?» — «Так є: усього один п'ятак». - «Подай і той сюди!» Лисиця пішла, розміняла п'ятак на дрібні гроші — на копійки, грошики й полушки; пішла до царя й говорить: «Цар, вільна людина! Дай четверика, у Бухтана Бухтановича гроші зміряти». Він говорить: «Побери». Вона принесла додому; гріш, копійку запхала за обруч і віднесла до царя й говорить: «Цар, вільна людина! Четверика мало; дай полмери, гроші у Бухтана Бухтановича зміряти». - «Побери».
Вона побрала, принесла додому; гріш, копійку запхала за обруч і віднесла до царя: «Цар, вільна людина! Полмери мало, дай захід». - «Побери захід». Вона побрала, принесла додому й решта від п'ятака запхала за обручье й віднесла до царя. Цар говорить: « чи Зміряла, лиска?» Лиска сказала: «Усі вцеле. Ну, цар, вільна людина! Я прийшла до тебе за доброю справою: віддай дочку свою за Бухтана Бухтановича». - «Ну, добре, покажи ж ти мені нареченого». Вона побегла додому. «Бухтан Бухтанович! Є чи у тебе яке-небудь плаття? Надягай». Бухтан Бухтанович оболокся й пішов з лисою до царя. Ідуть по ряду, і довелося їм іти по місткові — брудний такий! Лиска пхнула його, і Бухтан Бухтанович ввалився у бруд. Вона вдалася до нього: «Що ти, що ти, Бухтан Бухтанович?» А сама брудом-те всього його забруднила. «Постій же, Бухтан Бухтанович! Я до царя збігаю».
Лиска вдалася до царя й говорить: «Цар, вільна людина! Ми йшли з Бухтаном Бухтановичем по місткові — місток кепський такий! - ми якось не постереглися, ввалилися; Бухтан Бухтанович увесь забруднився; іти-те недобре у місто; немає чи у тебе плаття ежеденного?» — «На, побери». Лиска побегла. Удалася. «Бухтан Бухтанович! На, переоболокись так підемо». Прийшли до царя. У царя було вже налагоджене на стіл. Бухтан Бухтанович нікуди не дивиться, як на себе, — зроду не бачив він такого плаття! Цар і моргнув лиске: «Лиска, що це Бухтан Бухтанович-Те нікуди не дивиться, як на себе?» — «Цар, вільна людина! Йому соромно здається, що на ньому еко плаття; Бухтан Бухтанович екого плаття-те зроду не нашивав поганого. Цар, вільна людина! Дай йому плаття те, яке носиш ти у паску». А сама й шепнула Бухтану Бухтановичу: «Не дивися на себе!» Бухтан Бухтанович знову дивиться никуди, що на стілець: стілець був визолочений. Цар шепнув лиске: «Лиска, що це Бухтан Бухтанович никуди не дивиться, що на стілець?» — «Цар, вільна людина! У них екого стільці-те по лазнях багато». Цар хлоп стілець за двері. Лиска шепнула Бухтану Бухтановичу: «Не дивися у одне місце; дивися туди так инуди ». Ну, отут стали тлумачити про добру справу, про сватання.
Ну, весілля зіграли; довго чи у царя? Ні пива варити, ні провина курити, усе готове. Бухтану Бухтановичу три кораблі навантажили, і поїхали додому на кораблях. Їдуть додому: Бухтан Бухтанович їде на кораблях з женкою, а лиска по берегу біжить. Бухтан Бухтанович побачив свою піч і скричал: «Лиска, лиска! Еводе моя-те пекти!» — «Мовчи, Бухтан Бухтанович; соромно!» Бухтан Бухтанович їде, а лиска наперед біжить по берегу; удалася наперед, визнялась на угор, стоїть на угоре будинок кам'яний превеличезний, і царство з'явилося превеличезне. Вона у хату — немає нікого у хаті, завипадна у палату — у великому куті лежить-простягнувся Змій Змеевич, сидить на грубному стовпі Ворон Воронович, сидить на престолі Кокот Кокотович. Лиска говорить: «Що ви отут сидите! Цар іде з вогнем, цариця з маланьей, спалять і спалят вас». - «Лиска, куди ми?» — «Кокот Кокотович, мабуть ти у бочку!» Лиска замкнула у бочку Кокота Кокотовича. «Ворон Воронович, мабуть ти у ступу, давай!» Ворона Вороновича у ступу замкнула; Змія Змеевича у солому завертіла й винесла на улку. Кораблі прийшли. Лиска наказала у воду звезти всіх їх; козаки зараз звезли у воду.
Бухтан Бухтанович у той будинок усе життєве своє перевіз, там жив-поживав, добра наживав, панував-панував, так там і живіт скончал.