Романи про Середньовіччя й про виникнення національних монархій (“Айвенго”, “Квентин Дорвард”)
Вальтер Скотт використає досвід “антикварного” і пригодницького роману ХVШ століття, театр Шекспіра, фольклор – у першу чергу жанр балади. Якщо в ХVШ столітті людська Природа розглядалося як єдина за всіх часів, а зміни в зовнішнім житті – тільки як що не має великого значення “одяг” для цієї природи, то в романтизмі виникає нова концепція історії й романтичний метод дослідження й художнього втілення історичного процесу. У ХVШ столітті передавали історичну атмосферу якої-небудь епохи (романи Филдинга), але ця епоха ще не усвідомлювалася
У Вальтера Скотта в його романах обрисовується тільки той період життя героя, коли він стає учасником історичних подій, коли виявляється зв’язок кожної людини з рухом історії. І причина всього того, що відбувається з героєм, полягає не в “випадковості” або “долі”, а у великому соціальному конфлікті, у якому беруть участь ті головні сили, які вступають у боротьбу в дану історичну епоху, становлять рушійну, “діючу” силу
Всі процеси цієї епохи вже завершилися й виразно видні з історичної перспективи. На цей час доводиться становлення перших європейських національних держав. Вальтер Скотт створює у своїх історичних романах узагальнений образ Середньовіччя як історичного прологу, без якого було б неможливо виникнення сучасного авторові періоду історії й сучасної держави. Вальтер Скотт виходить із консервативних подань про еволюції суспільства. Сучасна буржуазна Англія здається йому ідеалом законності й гуманізму
Але художня правда його романів вступає в протиріччя з його поглядами – головні герої, носії ідеї сучасного гуманізму, – самі безбарвних і нецікаві в романах. Скотт запозичить із драматургії прийоми опису побутового тла й створює в такий спосіб національний колорит – описує подробиці костюмів, поводження, звичаї й вдачі. Все оповідання будується як розгортання усе більше широкої перспективи, а приватна доля вплітається в загальне історичне полотно. Скотт зображує різні соціальні типи
Як і в Шекспіра, велике значення мають масові сцени – народні праздненства, бої, народні повстання. Головні герої – як правило вигадані персонажі, це молода закохана пари, утягнена у вир історичних подій. Історичні діячі з’являються як учасники подій – але в міру того, як доля головних героїв виявляється пов’язана з їхнім ходом.. Другорядні персонажі – найбільш яскраві й, що запам’ятовуються в романах Скотта. Це слуги, ремісники, блазні, воїни, селяни. У кожного з них свій характер, особливості мовлення, костюм, звички, вони беруть участь у розвитку інтриги й самої історії. Народ як рушійна сила історії вперше з такою повнотою й наочністю відбивається саме в романах Вальтера Скотта
Найбільше чітко в еволюції європейського суспільства виділяються три етапи: плем’я або клан, середньовічна держава й сучасне авторові держава. Сучасність увесь час є присутнім у романах, оскільки Скотт дає кожну подію у двох ракурсах – історичному (як його бачать його учасники) і сучасному (з позиції ХIХ століття). Центральне поняття роману – це єдність країни, що повинне створюватися в процесі історії, і позитивні герої – ті, які сприяють виникненню цього єдності
А негативні це, як правило, представники середньовічних феодальних сил, що пручаються такій єдності. І в майже кожному романі Скотта є представники трьох тимчасових етапів – минулого, будушего й сьогодення, вони вступають один з одним у конфлікт і боротьбу, у процесі яких і здійснюється рух історії вперед, які б жертви й втрати не вимагало б цей рух. На початку багатьох романів описується дорога й подорожуючий по ній молодий герой
Його шлях – це опосередковане відбиття шляхи самої історії, учасником якої – вільним або мимовільним він стає під час своїх мандрівок