Роль художніх світів казки “Снігова королева” у розкритті образів
Казки Г. X. Андерсена, якого справедливо називають “Королем казки”, – одне з найвизначніших досягнень світової літератури ХІХ ст. Ганс Хрістіан Андерсен – один із небагатьох письменників, які зуміли відобразити свій час, виразити своє ставлення до речей, свої думки, почуття, свій світогляд не в романах, оповіданнях чи в драмах, а саме в казці. Андерсен був одночасно письменником для дітей і для дорослих. Подвійна форма розповіді (“для дітей і для дорослих”) – характерна андерсенівських казок. Звичайно, казка “Снігова королева”
Вивчаючи казку Г. X. Андерсена “Снігова королева”, на першому уроці учні опрацьовують життєвий та творчий шлях данського письменника, з’ясовують роль великого казкаря в розвитку літературної казки.
Г. X. Андерсен вважається засновником власне авторської казки, проте він зберігає і народну традицію в своїй Творчості. Досліджуючи текст казки “Снігова королева” вважаємо за необхідне акцентувати увагу учнів на тому, що Твір поєднує риси народної казки (боротьба
Перше оповідання казки відіграє велику роль у розумінні авторського задуму, в ньому міститься авторське бачення світу: світ людей, на думку автора, в основному прекрасний та добрий, проте люди часто не можуть протистояти злу(диявольському дзеркалу як матеріальному втіленню зла у казці): “Прекрасні краєвиди виглядали в ньому вареним шпинатом, а найкращі люди – потворами… Деяким людям скалки потрапляли прямо в серце, і це було найгірше: серце оберталось на шматок криги.
Диявольське творіння, матеріальне втілення зла – дзеркало – невипадкове. У давніх віруваннях людей дзеркало – магічний предмет, що відкриває двері у потойбічний загадковий світ, пригадаємо прикмету: в домі померлого прийнято завішувати всі дзеркала, щоб душа покійника не залишилась у полоні іншого світу, а вільно полетіла до Творця. У літературній та фольклорній традиції образсимвол дзеркала має негативне емоційне та смислове навантаження. Учні одразу пригадають “Казку про мерт V царівну та сімох богатирів” О. С. Пушкіна, де дзеркало, хоч і не є уособленням зла, проте служить злу: “Свет, мой зеркальце, скажи… “
В оповіданні В. Брюсова “В зеркале” героїня потрапляє до потойбічного світу дзеркала і звільняє своє віддзеркалення – потворну особистість, яка має на меті знищити героїню. В романі М. Булгакова ” Майстер і Маргарита ” почт Воланда часто використовує дзеркало як певний портал між світами: “Прямо из зеркала трюмо вышел маленький, но необыкновенно широкоплечий, в котелке на голове и с торчащим изо рта клыком, безобразящим и без того невиданно мерзкую физионмию.”. Під час перетворення Маргарити на відьму героїня знаходиться перед дзеркалом: “Маргарита Николаевна сидела перед трюмо в одном купальном халате…”.
Дзеркало, що розбивалось, в стародавніх віруваннях віщувало біду. Дзеркало троля розбилось через те, що учні троля вирішили посміятись “над янголами і самим Творцем”. Скалки дзеркала (які, до речі, дуже нагадують скалки криги) розлетілись по всій землі: “Мільйони, більйони його скалок наробили, однак, ще більше бід, ніж саме дзеркало. ” Таким чином, автор вводить читача у світ, що наповнений злом. Скалки дзеркала в будьякий момент можуть спотворити життя людини.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)