Роль художника в суспільстві (поема Л. Українки “Давня казка”)
Сьогодення ім’я – Лариса Петрівна Косач. Народилася в м. Новоград-Волинськом у дворянській сім’ї. Батько – адвокат, мати – письменниця, відома під псевдонімом Олена Бджілка, дядько – відомий суспільний діяч Михайло Драгоманів зробили багато для розвитку дівчини. Сім’я жила в Луцьку й Ковели. В 1881 році Леся простудилася й важко занедужала, недуга не залишала неї більше ніколи. Утворення одержала самотужки, за допомогою батьків. Була надзвичайно здатною: грала на фортепіано, писала музику, рано початку писати вірші, в 19 років
Перша книга “На крилах пісень” (1893) одержала високу оцінку критиків, зокрема Івана Франко. У творчому заділі Лесі Українки поетичні збірники ” Думи й мрії” (1899), “Відгуки” (1902), драми “Лісова пісня”, “Коминковий хазяїн”, “Одержима”, “Бояриня”,
Питання ролі художника У суспільстві був актуальним завжди: і сторіччя тому назад, і у вихрі сьогоднішньої дійсності. Так чи інакше, художник являє собою зразок мудрості, достоїнства, чесного служіння справедливості, спадкування споконвічних законів моралі. До його слова прислухаються, за ним ідуть. Тому на ньому лежить надзвичайна відповідальність і за свою позицію й учинки, і взагалі за долю свого народу. Розуміючи це, Леся Українка створює поему “Давня казка”, у якій, з більшою художньою майстерністю розробляє тему служіння поета народу під час боротьби проти поневолювачів, у найтяжку годину національної історії. Тому особа поета піднімається в добутку до таких моральних і соціальних вершин, що, думаю, не відчути це серцем неможливо. Може, саме через це образ поета (а через нього – усього народу) гостро пронизує й хвилює свідомість читача, викликаючи гарячий відгук у його душі
За своїм сюжетом поема не складна: скориставшись перемогою своїх бійців над ворожим військом, непоказний лицар Бертольд одержує в подарунок від короля разом із графським титулом целую окраїну й починає нешадно притиснять народ. У країні спалахує народне повстання, якому великої сили надавали пісні поета. У свій час вони були натхненням народу, скрашували йому відпочинок, виховували мужність і волелюбність, а в лихоліття народної боротьби стали грізною зброєю проти кривдників:
Мужики цікаві сталі, чиТієї кістки білі всюди, чиБлакитна кров проллється, Як пробити панові груди? Ми читаємо ці рядки – і чуємо Шевченко: И ворожою злою кров’ю Волю окропите.
ЧиНе є це яскравим прикладом того, як полум’яне слово Кобзаря відбилося на творчості Л. Українки? Стає зрозумілим, що саме живі приклади героїчного служіння народу художників слова – передових письменників, якими так багата історія світової й зокрема української літератури, надихнули поетесу на створення образа народного поета-громадянина. Її герой, непідкупного, відданого народу, не спокусився на золото, що йому пропонував в обмін на вільне слово пан Бертольд, не злякався у в’язниці. Тому так гордо звучать слова безкомпромісного висновку:
Не поет, хто покидає Обороняє народна справа, Що своїм словам блискучим Золоту дати оправу; Не поет, хто забуває Про страшні народні рани, Щоб собі на вільні руки Золоті надягти кайдани!
Своєю ідеєю поема “Давня казка” звернена й до сучасної дійсності, коли наша Україна, ставши на шлях незалежності, долає численні політичні, економічні й соціальні труднощі. Теперішній поет не має права стояти осторонь цих безладь, поки його народ буде виборювати щасливе життя для рідної землі
А коли Війна скінчиться Того справи й того слова, Це скінчиться давня казка, А настане правда нова
(1 votes, average: 5.00 out of 5)