Роль пісні в п’єсі И. Котляревского “Наталка Полтавка”
Пісня, українська пісня… Ти завжди хвилювала мене своєю чарівною мелодійністю, неповторною красою, своєю любов’ю до всього живого. Тому, мені здається, і И. Котляревский уводить пісню у свою п’єсу ” Наталка Полтавка “. Адже що ще може так точно передати настрій, почуття, розсмішити або навіяти смуток, як не вона? Завдяки пісні я краще розумію почуття Наталки й Петра, завдяки пісні показується “філософія” ввізного. Взагалі пісня робить зовсім інше враження, чим звичайний монолог
П’єсу “Наталка Полтавка” неможливо
Спасибі долі, коли козак вполе. Тому що коли він у поле, тоді він на волі Ой, коли б ти, частка, вийшла до мене вполе. Тоді б ти згадала, кого кривдила
У такий спосіб, цією піснею влучно передаються волелюбні погляди Петра. Пісень “Або я тобі, дочка, не добра бажаю” передаються глибокі, схвильовані почуття люблячої матері, її переживання за долю дочки, бажання ощасливити Наталку, прагнення “люб’язного зятя дістати”. Це мрії кожної матері, але ніщо їх не може передати краще, ніж пісня. У п’єсі “Наталка Полтавка” є сатиричні пісні. Наприклад, “Усякому городу вдача й права”. Це перероблений вірш Г. Сковороди, у якому возний виправдує такі потворні явища громадського життя, як шахрайство, брехня, хижацтво. У пісні прославляються насильство “вищого” над “нижчим”, хабарництво й підлабузництво. Затверджується, що все це цілком природно в навколишнім житті:
Усякий, хто вище, те нижчого гне, Сильний неспроможного давить і тисне, Бєдний богатого буде слуга, Корчиться, гнеться перед ним, як дуга
У пісні влучно перефразовані народні прислів’я: “суха ложка рот б’є”, “незмазаний віз дуже скрипить”. Вони використаються для виправдання суспільного зла – обдурювання й хабарництва:
Всяк, хто не маже, то дуже скрипить, Хто не лукавить, то позаду сидить…
У п’єсі “Наталка Полтавка” є пісні, цілком самостійно написані И. Котляревским: “Віють вітру, віють буйні”, “Видно шляхи полтавські й знаменита Полтава”, “Ой я дівчина Полтавка” та інші. Ці оригінальні пісні мало відрізняються від народних своїм світовідчуванням, ліризмом, стилістичними засобами. Тому всі пісні ліричного жанру в п’єсі, незалежно від їхнього походження, являють собою певну спільність, цілісність. Вони всі були або стали народними. Неможливо спокійно читати п’єсу И. Котляревского “Наталка Полтавка”! Дарує вона й любов, і радість і смуток, зачаровує своїми неповторними піснями, і розривається серце від напливу почуттів. Багато води втекло в море забуття, багато забулося п’єс, а “Наталка” живе й звучить зі сцени, прикрашаючи наше життя, і буде звучати ще довго, довго…