Роль контрастів у повісті І. Нечуя-Левицького “Микола Джеря”
У 70-ті роки XІX століття І. Нечуй-Левицький, як зазначав Іван Франко, “осягнув вершок своєї літературної творчості, написавши “Миколу Джерю…” Повість відзначається стрункістю композиції. Твір будується на принципі контрасту, протиставлення. Його письменник дотримується, коли розкриває характери персонажів, змальовує природу. Бунтарство Миколи, відвертий протест – усе це виступає контрастом до напівфеодального ладу, до патріархального побуту, в якому століттями жило селянство. За принципом протиставлення письменник змальовує
У повісті “Микола Джеря” Нечуй-Левицький
Поступово Микола знаходить відповіді на свої питання, роздуми переростають удію. Він починає чинити опір панській сваволі, прилюдно висловлює обурення діями пана, відмовляється працювати на панщині. Микола – мужня, смілива, чесна людина, яка гостро відчуває несправедливість. Усе життя він бореться за волю. Микола – людина волелюбного духу, яка усвідомлює свою людську гід – і ність. Образ Миколи Джері є типовим, він сприймається як жива особа. Це багатограний образ селянина-бунтаря, що не кориться обставинам.