Роль батьківської науки в становленні дітей як особистості. “Дикий Ангел”

Життя часом нелегке, вона повна турбот і тривог, турбот про близьких і рідних людей, про їхню долю. Чесний і правдивий добуток саме про таке життя написав Олексій Коломиец. П’єса “Дикий Ангел” учить нас жити по сьогоденню, жити так, як підлягає кожному громадянинові – по-людськи. Сам автор назвав її “повість про сім’ю”. П’єсу пронизує хвилювання за сім’ю як осередок суспільства. О. Коломиец наголошує на те, яка відповідальність лягає на плечі батьків у вихованні дітей, як повинні розвиватися взаємини між родителями й дітьми,

коли вони вже стануть дорослими, самостійними

Головний герой п’єси – Платон Ангел, батько чотирьох дітей, пенсіонер, учасник війни. Він чесна й принципова людина, хоча здається, що іноді навіть жестковат і дуже суворо з дітьми, за що його й прозвали Диким. Платон Микитович негативно ставиться до несерйозних людей, людям-одноденкам, і дуже поважає тих, які спрямовуються в життя з думкою й поглядом про Майбутнє родинне щастя. У відношенні до роботи розкривається увесь внутрішній світ щирого трудівника, тому що ніхто “…не бачив, щоб батько відпочивав… Увесь час щось робить”. На кореспондента Клокова

Платон Микитович зробив негативне враження – не вийшло з нього показового героя, занадто твердо він дивиться на життя, не вміє прикрашати її й викликувати патріотичні заклики. Найвища мета в житті для нього – “жити як потрібно”. Тому своїх дітей Ангел виховував саме так, щоб не було соромно за їхні вчинки й погляди. От чому діти Платона Микитовича сприймають як даність, як належний порядок, що установлений у сім’ї, діти віддають батькові свій місячний заробіток, а батько ретельно записує це в зошиті. Доня Тетяна помітила: у батька почерк – букви, цифри – як макове зерно. Глава сім’ї не привласнює зароблених дітьми грошей – він тільки мудро розподіляє витрати: “Тут жив, тут одягався, харчувався – і гроші в купу. Усе на одних правах”.

Старший син Ангела Петро вибився в керівники, але батьківська наука не пройшла даром: він такий же, як і батько, посидющий у роботі. На власній дачі навіть скопіював рідний батьківський двір і ввів такі ж порядки. Один раз Платон Микитович довідався, що Петро готовий погодитися на будівництво житлового будинку в екологічно невдалому місці. Батько залишився вірний собі, наполіг на тому, щоб Петро зайняв іншу посаду: він тепер рядовий інженер. А то чимсь нагадував байдужого керівника, для якого майбутнє стає мрячним, прийде хтось інший, нехай він і відповідає. Як бачимо, і в цьому випадку праці Платона Микитовича здобувають перемогу: “Кожного повинен бачити й за кожним доглядати. Споконвіків так велено батькам!”

Це все вірно, але нинішні часи диктують свої життєві принципи. Суворі відносини батьків до дітей зараз явище не таке вже розповсюджене. На мій погляд, не завжди такий “контроль” принесе “позитивність” у відносини батьків і дітей. Дуже часто чуєш дорікання на адресу школи, учителів, що вони неправильно виховують дітей. Батьки обурені! Чому учні такі різні: будинку – одні, а в школі – інші! А це тому, що одних “тримають у їжакових рукавицях”, не даючи самостійно й сміло мислити. Уводять своїх дітей у певні виховні рамки (чимсь нагадують Ангела), живуть за певними законами, стереотипам. І коли вдається вислизнути з-під батьківського “контролю”, починається щось неймовірне. Можуть і сигарети покурити за рогом школи, і пива після уроків попити з горами-друзями. А будинку – знову “хлопці-зайчики”! Інші, котрим усе дозволено, уже “утомилися” пустувати, вони прагнуть хоча б за межами квартири, коли за ними ніхто не спостерігає, поговорити “по душах”, тому що ні з ким більше! Уявіть собі, як же це важко! Потрібно бути відмінним актором, “грати” своє життя: кому на біса, кому бути зобов’язаним

Я не можу твердо сказати, як необхідно виховувати нинішню молодь. Навіть досвідчені психологи не дадуть однозначний “рецепт”. Лікар, призначаючи таблетки або мікстури, виходить із індивідуальних показників хворого. Так і ми повинні враховувати індивідуальні здатності, характер, умови життя кожної дитини. Я згодна з багатьма життєвими основами Платона Ангела щодо виховання своїх дітей. Але іноді відчувається певний “деспотизм”, нав’язування власної думки. А, може, воно помилкове, не потрібне, шкідливе? З його “легкої” руки можна й роботу поміняти, і особисте життя зламати, і навіть заробленими чесною працею грішми не розпорядитися! Це неправильно!

Кожна людина – творець свого життя. Він повинен самостійно, може, навіть набиваючи шишки на чолі, вибрати той єдиний шлях, по якому буде йти. Не заважайте зайвою опікою, диктатурою! Дайте можливість спробувати реалізувати себе в цьому житті. А коли потрібно допомогти радою, “батьківським плечем”, грішми, то будьте поруч!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Роль батьківської науки в становленні дітей як особистості. “Дикий Ангел”

Categories: Нові твори

Links