Роксолана – дочка України (за однойменним романом П. Загребельного)
Роман Павла Загребельного “Роксолана” – це історія боротьби нікому не відомої дівчини і жінки за свою особистість, за те, щоб уціліти, зберегти себе. Завдяки цьому вона стала легендою українського народу. Роксолана – Анастасія Лісовська, донька священика із Рогатина, яку п’ятнадцятирічною продали в Ясир, і яка, потрапивши до гарему турецького султана Сулеймана, стала незабаром його улюбленою дружиною і майже сорок років уражала безмежну Османську імперію і всю Європу. Венеціанські посли – байта – у своїх донесеннях із Стамбула
Роксолана мала добру душу, вольовий та чесний характер. Вона була наділена багатим розумом та мужністю. На чужині вона відчувала себе самотньою та спустошеною. Часто згадувала батька й матір.
На чужині Роксолану живила пам’ять про рідну землю, вона була тим “порогом”, який уберігав її особистість, не дав їй бути поглинутою чужинським оточенням. Та здобувши духовну перевагу, ця жінка не була переможницею в житті. Вона не мала головного, що могло належно спрямувати її дії, надати їй справді героїчного змісту – невіддільного
Роксолана стала султаншею – наймогутнішою жінкою в Османській імперії. Здобувши владу, Роксолана намагається допомогти своєму рідному місту і своїй країні. Вона віддає гроші польському послу на відбудування церков у Рогатині. За проханням Роксолани Сулейман укладає мирний договір з Польщею.
Роксолана піклувалася також і про турецьких людей. За її наказом у Стамбулі було збудовано мечеть, притулок для убогих та лікарня.
Після смерті Роксолана була похована з великими почестями у восьмигранній гробниці, яка була поруч із гробницею султана Сулеймана, коло мечеті. Навіть після смерті Роксолану любили і поважали ще довгі роки. її вважали, вважають і будуть вважати волелюбною дочкою України.