Різні редакції та місце повісті “Гобсек” у творчому доробку Бальзака – КОМПОЗИЦІЯ ТА РІЗНІ РЕДАКЦІЇ ПОВІСТІ, ПОЄДНАННЯ В НІЙ ЕЛЕМЕНТІВ РЕАЛІЗМУ Й РОМАНТИЗМУ
ОНОРЕ де БАЛЬЗАК (1799-1850)
КОМПОЗИЦІЯ ТА РІЗНІ РЕДАКЦІЇ ПОВІСТІ, ПОЄДНАННЯ В НІЙ ЕЛЕМЕНТІВ РЕАЛІЗМУ Й РОМАНТИЗМУ
Різні редакції та місце повісті “Гобсек” у творчому доробку Бальзака
За кількістю редакцій повість “Гобсек”, здається, не має подібних з-поміж усіх творів “Людської комедії”. Бальзак працював настільки інтенсивно, навіть каторжно, що втратив своє здоров’я до 50 років, але попри це постійно мав борги. Іноді траплялося, що кредитори вже чекали в його приймальні, щоб отримати гроші, а він якраз дописував останні
Оноре де Бальзак уперше видав повість “Гобсек” у 1830 р. під назвою “Небезпеки безпутства”. А оскільки задум “Людської комедії” у письменника виник у 1833-1834 pp., то зрозуміло, що вона була окремим, самодостатнім твором і не залежала ані від цілісної концепції “Людської комедії”, ані від інших творів цієї грандіозної епопеї. У першій редакції увага письменника фокусувалася на образі Анастазі де Ресто та її ганебному зв’язку з холодним і ницим світським красунчиком Максимом де Траєм, який, зрештою, розорив і покинув цю безпутну жінку (звідси й назва “Небезпеки безпутства”), оскільки його цікавила не стільки вона, скільки її гроші. Дітям Анастазі загрожувало б зубожіння, якби не добрий геній – Гобсек (лихвар-добродій – цікавий поворот теми Скупого у світовій літературі). За це вдячна графиня домагалася для нього дворянського стану. З таким задумом твір навряд чи виходив за межі поодинокого випадку й становив приватну історію аристократичної сім’ї. У кінці повісті син Анастазі від законного чоловіка, Ернест де Ресто, отримував спадщину з рук Гобсека. Як бачимо, ця перша редакція повісті “Гобсек” була варіацією тієї самої ключової теми французької літератури XIX ст. – “жінка й гроші”, – про яку йшлося, коли ви вивчали роман Стендаля “Червоне і чорне”.
Проте коли визрів задум “Людської комедії”, Бальзак, мабуть, відчув, що справжньою його знахідкою є не образ безпутної жінки Анастазі, а старого лихваря Гобсека. Адже він не лише слуга, а й філософ золота, тобто виразник могутності нового суспільного устрою – капіталізму, коли над усім панує “грошовий мішок”. У “Людській комедії” провідною темою є пояснення закономірностей розвитку суспільства, особливо – зміни суспільних формацій (феодалізму – капіталізмом). Отже, з точки зору логіки всієї “Людської комедії”, “гарячішою” є не тема “небезпек безпутства” розбещеної жінки (персоніфікована в образі Анастазі де Ресто), а тема філософії золота, влади “грошового мішка” в буржуазному суспільстві, тих нових сил, які йдуть на зміну аристократам (персоніфікована в образі Гобсека). Тож не дивно, що з образу Анастазі в другій редакції (1835) акцент твору перемістився на образ лихваря. Ці літературні герої немов помінялися місцями: центр став периферією, а периферія – центром; тема “жінка й гроші” трансформувалася на тему”гроші й жінка”. А оскільки заголовок художнього твору завжди є його своєрідною “емблемою”, а не тільки пов’язаний з ідеєю, така зміна акцентів і позначилася на тому, що в другій редакції повість отримала назву “Татусь Гобсек” і ввійшла до “Сцен паризького життя”. У другій редакції змінився не лише заголовок, а й сюжет і особливо кінець твору – була описана сумнозвісна комірчина Гобсека.
Бальзак був змушений вживати для своїх потреб особливу мову, до якої ввійшли всі види технології, усі види арго, науки, мистецтва, закулісного життя. От чому поверхові критики заговорили про те, що Бальзак не вміє писати, тоді як у нього свій стиль, чудовий, фатально й математично відповідний його ідеї.
Т. Гогьє
Проте назва “Татусь Гобсек” і розміщення повісті в “Сценах паризького життя” хоча й посилюють, порівняно з першою редакцією, узагальнююче значення твору, усе ж обмежують його символічне звучання. По-перше, звертання “татусь” дещо фамільярне й певною мірою затінює наступне слово, його страшну внутрішню форму (“гобсек” голландською означає “живоїд”), обмежуючи символічність і звужуючи узагальнюючий характер образу. Адже словосполучення “татусь Гобсек” стосується саме людини Гобсека, а не головного “гобсека” – жадоби до наживи. По – друге, конкретизувалося (а значить, звужувалося) і місце дії – Париж.
І лише в 1842 p., тобто аж через 12 років після першої редакції, повість набула остаточного вигляду. Окрім того – і це дуже важливо (бо приватне життя є скрізь, а не лише в Парижі), – вона знайшла своє місце в “Сценах приватного життя”. Зрештою, автор назвав твір “Гобсек” і додав кілька штрихів до образу головного героя – розповів, як той наживав своє багатство.
Отже, центр уваги автора в повісті “Гобсек” у процесі творення (три редакції) змістився з образу Анастазі де Ресто на образ Гобсека, з проблеми “жінка й гроші” на проблему “гроші й жінка”, з теми “небезпек безпутства” до теми грошей, капіталу та зростання їх впливу на розвиток суспільства.
Будівельник (у “Людській комедії”) пустив у діло всі матеріали, які лишень потрапляли йому під руку: гіпс і цемент, камінь і мармур, навіть пісок і бруд з пришляхових рівчаків. І своїми грубими руками, “змішуючи грандіозне й вульгарне”, залишаючи зяючі проломи, він зводив цю вежу з таким глибоким почуттям великого й вічного, що каркас її, здається, збережеться назавжди.
Е. Золя
(2 votes, average: 4.50 out of 5)