Рецензія на самостійно прочитану книгу (А. Галич. “Взвращение”)
Я на цій землі залишуся… А. Галич У книгу відомого поета, барда й драматурга Олександра Аркадійовича Галича ввійшли вірші, автобіографічна проза “Генеральна репетиція”, а також пісні: пісні-реквієми пам’яті ПРО. Мандельштама й Б. Пастернаку, знамениті “Хмари”, “Коли я повернуся” і інші. От уже кілька десятиліть звучать із магнітофонних плівок пісні цієї людини. Виходить, його эстетические погляди співзвучні всім добрим і справедливим людям Росії. Книгу “Повернення” відкриває вірш “Пісня про Рідну Домівку “:
Я знаю долю А. Галича, і для мене “Рідна Домівка” – це образ батьківщини, непідвласна впливам темних сил. Але ці сили можуть вплинути на долю “мешканців” цього Будинку: Як не дивно мені було, моя Рідна Домівка, Коли хтось із порожньою особою Мені сказав, посміхнувшись, що в будинку тім Я не сином був, а мешканцем. Автор, користуючись розгорнутою метафорою, у чотирьох рядках передає відчуття люблячу свою батьківщину людини, що испытали несправедливість влади. Але ліричний
Особливо хочу відзначити пісні-реквієми пам’яті А. Ахматовій, О. Мандельштама й Б. Пастернаку. У них з особою силою звучить голос Галича-Громадянина. Він тонко почуває трагедію цих людей, тому що вони теж пережили (кожний по-своєму) розлуку з Вітчим Будинком
Трагедію Ганни Ахматовій автори передає через образ дівчинки, що виростає й мужніє для любові й щастя й гордою ходою йде крізь життєві випробування: На свято й на плаху Йде вона, як ти! По Пряжці, через Прагу – Шукати свої “Хрести”! Автор закінчує реквієм поверненням героїні додому, де вона нікому не нарікає на свою долю: “И нікому ні слова – де була…” А останні слова героїні прямо звернені до Ганни Ахматової: Але з мокрих пальців облизне чорнило И скаже, притулившись у куточку: “Прости, але мені паперу не вистачило, Я на твоєму пишу чернетці…” Мені навіть здається, що автори не стільки прагне цією метафорою передати трагедію великого поета, скільки затвердити непереможність своїх ідеалів, непідвласних темним силам
В іншій пісні-реквіємі пам’яті ПРО. Мандельштама автор використовував вірші самого Мандельштама, що як би пророчив свою сувору долю. У Мандельштама є такі рядки: И тільки й світла, Що в зоряній колючій неправді. А життя промайне Театрального капора піною. І комусь мовити З табору вулиці темної… Мандельштама й Галича ріднить жагуча любов до музики, тому, мені здається, автор дуже вдало й напевно не випадково почав реквієм з музичного образа: Всю ніч за стіною воркотала гітара
Сусід-Пройдисвіт крутив ювілей. І два поняті, немов два санітари, Позіхаючи, нудилися в чорних дверей. Автор майстерно переплітає три сюжетних лінії: перша – іде обшук у квартирі Мандельштама; друга – життя сусіда-обивателя, що справляє свій ювілей, а за стіною під час обшуку лунає Музика радіоли й блатарь-одесит розспівує “Рамону”; третя – рядка з наведеного вірша Мандельштама, вкраплені в текст реквієму
(2 votes, average: 3.50 out of 5)